Розділ «7.6. Ризики та способи захисту від них»

- ліміт видач;

- контрольна цифра;

- плановий розмір кредиту;

- кредитна лінія - являє собою юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного угодою строку кредити в розмірах обумовленого ліміту.

2. Вивчення та оцінка кредитоспроможності позичальника.

Надійність, фінансова стійкість клієнтів зменшують банківські ризики, сприяють отриманню банком вищого доходу. Проте банк має справу не тільки з клієнтами високого класу: серед них зустрічаються і такі клієнти, які мають фінансові утруднення із-за неправильної організації виробництва, слабкого вивчення ринку, невірно вибраної стратегії. У процесі роботи, передуючої укладенню кредитного договору, менеджер банку зобов'язаний ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, вивчити чинники, які можуть спричинити непогашення позики.

3. Вимога від клієнтів достатнього та якісного забезпечення по виданих кредитах. Одним із способів мінімізації ризиків байку по кредитних операціях виступає забезпечення всіх видаваних кредитів. Це дає можливість у разі неповернення грошових коштів погасити заборгованість за рахунок засобів, отриманих від реалізації предмету застави.

Різні форми забезпечення зобов'язань позичальника перед банком повинні задовольняти наступним вимогам:

- висока ліквідність (під ліквідністю активів розуміється здатність останніх до конвертації в грошові кошти);

- здібність до тривалого зберігання (як мінімум, протягом терміну дії кредиту);

- стабільність цін на закладене майно;

- низькі витрати по зберіганню і реалізації застави.

При роботі із забезпеченням необхідно керуватися Законом України "Про заставу". Слід зазначити, що забезпечення не є обов'язковим засобом повернення кредиту, а лиш стимулюючим чинником для Позичальника і забезпечує погашення кредиту у разі неможливості погашення його Позичальником, при настанні критичних подій.

У якості забезпечення Банк розглядає заставу, гарантію, поруку. Вказані категорії забезпечення можуть бути використані як всі разом, такі окремо. З метою диверсифікації ризиків, пов'язаних із забезпеченням, бажаним є наявність в портфелі банку як різних категорій забезпечення, так і різних видів застави.

Заставодавцем може виступати як сам Позичальник, так і третя особа. Обов'язковою умовою є підтвердження права власності на предмет застави і узгодження передачі в заставу відповідним уповноваженим органом Заставодавця, згідно Статуту. При виборі забезпечення слід визначальним параметром враховувати його ліквідність, терміни реалізації, термін придатності (експлуатації) і відсутність фактів негативного впливу на імідж банку у разі реалізації предмету застави.

4. Диверсифікація позичок являє собою розподіл наданих кредитів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами).

Одним із способів захисту від кредитного ризику є розподіл грошових коштів, що позичаються, між різними суб'єктами. Чим більшому числу позичальників буде переданий у тимчасове володіння позиковий капітал банку, тим меншим буде ступінь ризику несплати позики, оскільки вірогідність банкрутств багатьох позичальників значно нижча за вірогідність банкрутства одного або декількох позичальників. І навпаки, кредитний ризик банку зростає із збільшенням загального об'єму кредитування і ступеня концентрації кредитів серед обмеженого числа позичальників. Тому банки вважають за краще при постійному об'ємі кредитних вкладень надавати кредити більшій кількості незалежних один від одного клієнтів.

Для дотримання комерційними банками принципу диверсифікації кредитів, з метою захисту капіталів банку, а також засобів їх клієнтів, НБУ встановлений такий економічний норматив як максимально допустимий розмір ризику на одного позичальника. З метою дотримання комерційними банками принципу диверсифікації кредитів Національний банк України встановив такий економічний норматив, як максимальний розмір ризику на одного позичальника. Величина цього нормативу не повинна перевищувати 25 % власних коштів банку.

5. Оперативність при стягненні боргу передбачає обов'язок банку підтримувати з позичальником контакт протягом усього строку користування позичкою. Банк повинен уважно стежити за станом справ у клієнта і в разі появи у нього проблемних ситуацій, що можуть призвести до несплати боргу, вжити відповідних попереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів.

6. Страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на мікро-, так і на макрорівні, а також страхувати окремі високоризикові кредитні операції в спеціалізованих страхових організаціях.