Розділ «3. Грошова маса. Закон грошового обігу»

Грошова маса

Гроші обслуговують потреби економіки, опосередковуючи рух товарів і доходів у

сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання національного продукту. Обслуговування потреб економіки грішми потребує, щоб кількісна їхня маса і структура в обігу відповідала потребам функціонування економіки. Тому грошовий обіг в усіх його секторах має забезпечуватися певною кількістю грошей - грошовою масою.

Розмір цієї величини є важливою характеристикою стану грошового обігу та стану ринкової економіки. Зміна грошової маси в обігу впливає на інтенсивність обігу грошей, формування платоспроможного попиту, кон'юнктуру ринків, тобто на розвиток ринкової економіки в цілому. Отже, визначення необхідної маси грошей в обігу має велике значення для ефективного та динамічного функціонування ринкової економіки.

Грошова маса - це сукупність запасів грошей в усіх їхніх формах, що перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обігу та обслуговують економічні зв'язки в певний момент.

До грошової маси належать усі готівкові гроші, що перебувають на руках у фізичних осіб та в касових залишках юридичних осіб; усі депозитні гроші. Окремі економісти і центральні банки до грошової маси відносять будь-які активи, яким властива певна ліквідність - облігації державних позик, векселі, страхові поліси тощо, бо вони здатні замінювати гроші в процесі функціонування грошового обігу.

Грошова маса належить фізичним особам, підприємствам, громадським організаціям, державним установам, які розпоряджаються готівковими грошима чи тримають вклади на різних ракунках у комерційних банках.

Грошові агрегати

Закон обігу грошей

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу. Сутність цього закону полягає в тому, що для обігу протягом окресленого періоду необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Величина купівельних і платіжних засобів, що обслуговують потреби обігу, включає всі форми грошей і поширюється на всі його сфери - готівкову і безготівкову.

Кількість грошей, що потрібна для виконання функції грошей як засобу обігу, залежить від трьох факторів:

- кількості реалізованих на ринку товарів і послуг (зв'язок прямий);

- рівня цін товарів та тарифів (зв'язок прямий);

- швидкості обігу грошей (зв'язок зворотний). Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінне зменшенню грошової маси.

Швидкість обігу грошей визначається кількістю обігів грошової одиниці за певний період, оскільки одні й ті самі гроші упродовж певного періоду постійно переходять з рук у руки, обслуговуючи продаж товарів і надання послуг.

Кількість грошей, потрібних для виконання функції грошей як засобу обігу, можна визначити за формою:

При металевому обігу кількість грошей стихійно регулювалася функцією скарбу. Грошова маса збільшувалася чи зменшувалась, вільно пристосовуючись до потреб товарного виробництва. Кількість грошей в такому разі завжди перебувала на потрібному рівні. Це забезпечувало сталість грошового обігу.

За відсутністю золотого стандарту став діяти закон паперово-грошового обігу. Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому, що випуск їх повинен дорівнювати тій кількості замінюваних ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення товарного обігу. В таких умовах сталість грошей похитнулася, стало можливим їх знецінювання. Переповнення каналів обігу паперовими грошима і призводить до знецінювання їх, до інфляції. Відсутність стихійного регулятора загальної кількості грошей при пануванні кредитних грошей робить визначальною роль держави в регулюванні грошового обігу. Головна умова сталості грошової одиниці держави - відповідність потреб господарства у грошах фактичному їх надходженню в готівковий і безготівковий обіг.

Змінювати в Україні масу грошей в обороті може тільки банківська система. Збільшення чи зменшення грошової маси в обігу досягається емісійною діяльністю НБУ як центрального банку та комерційних банків. Емісія готівки в Україні є монопольним правом НБУ. Комерційні банки створюють лише безготівкові гроші. Тим самим вони безпосередньо впливають на безготівковий компонент грошової маси.