Розділ «2. Типи та еволюція грошових систем»

Залежно від змісту складових елементів, принципів функціонування грошової системи можна за певними критеріями виділити різні їх типи. До таких критеріїв класифікації грошових систем ринкового типу належать критерії механізму регулювання грошового обігу (саморегульовані чи регульовані ззовні), за формою грошей, що перебувають в обігу (системи металевого і паперово-кредитного грошового обігу) тощо.

Грошові системи не залишаються незмінними. У зв'язку з еволюцією товарного господарства і зміною властивих йому економічних відносин відбувається зміна, еволюція типів грошових систем.

Тип грошової системи залежить насамперед від того, в якій формі функціонують гроші: як товар - загальний еквівалент чи як знаки вартості. За цим критерієм належить виділити такі типи грошових систем:

- система металевого обігу, коли роль загального еквівалента виконують коштовні метали, грошовий метал безпосередньо перебуває в обігу і виконує всі функції грошей, а інші грошові знаки розмінні на метал;

- система паперово-кредитного обігу, за якої золото витіснене з обігу, а обіг грошей обслуговують грошові знаки (паперові чи металеві), що не мають внутрішньої вартості, а тому в такій грошовій системі потрібне державне регулювання.

Система металевого обігу

Системи обігу паперово-кредитних грошей

З 30-х років ХХ ст. у світі починають функціонувати грошові системи, побудовані на обігу нерозмінних на золото паперово-кредитних грошей. Слід розрізняти паперові грошові системи і грошові системи кредитних грошей. У грошовій системі паперових грошей грошові знаки виступають у формі казначейських білетів. Вони емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту. Емісія казначейських грошей не пов'язана з потребами реалізації товарів і послуг, визначається лише потребами державних видатків, що веде до надмірної нетоварної емісії грошей, які переповнюють канали грошового обігу і знецінюються.

Грошова система кредитних грошей спирається на кредитний механізм емісії грошей, що пов'язаний з виробництвом і реалізацією товарів. Тому цей механізм здатний забезпечувати тривалу товарно-грошову рівновагу та сталість грошей в обігу.

Але кредитна природа банківських білетів за певних умов може ставати формальною, а кредитні гроші за своєю суттю здатні наближатися до паперових. Відміна золотої конверсії, а потім і відмова від підтримання ринку цінних паперів здатні призводити до зближення кредитних і державних паперових грошей. Емітування банкнот задля покриття бюджетного дефіциту без будь-якого забезпечення змінює характер їхнього функціонування, призводить до непропорційного розбухання грошової маси в обігу, сталість грошей різко зменшується і так само, як і паперові гроші, гроші кредитні знецінюються.

Перехід до грошових систем, побудованих на обігу нерозмінних на золото кредитних грошей, насамперед пов'язаний з дією загального закону економії суспільної праці. Еволюція грошових систем відбувається в напрямі руху до створення все більш економічних грошових систем, у яких витрати грошового обігу постійно знижуються, а отже, зменшуються і витрати суспільної праці.

Для грошових систем, що ґрунтуються на обігу кредитних грошей, притаманне витіснення золота як з внутрішнього, так і зовнішнього обігу та осідання його в золотих резервах (переважно в банках). Золото при цьому продовжує виконувати функцію скарбу.

Випуск грошових знаків (готівкового і безготівкового обігу) здійснюється на основі кредитних операцій банків. Безготівковий грошовий обіг випереджає готівковий грошовий обіг (в середньому у світовій економіці співвідношення між готівковим та безготівковим обігами становить 1:3)1.

Функціонування паперово-кредитних грошей робить необхідним регулювання грошового обігу державою. Державне регулювання грошової сфери в економіці України означає сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення сталості української національної валюти, стримування інфляції і гнучкого забезпечення грошовою масою потреб сфери обігу. У здійсненні державних заходів у цьому напрямі ключова роль належить Національному банку України, який застосовує методи прямого регулювання та опосередкованого впливу на обсяги і структуру грошового обігу.

Спроби повернутися до золотого забезпечення національних валют не закінчилися із впровадженням в обіг паперово-кредитних грошей. Така спроба пов'язати національні валюти із золотим забезпеченням була зроблена на валютно-фінансовій конференції ООН у м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р. Конференція виробила своєрідну форму міждержавного золотодевізного стандарту у вигляді золото-доларового стандарту.

Впроваджена Бреттон-Вудська грошова система передбачала повернення до золота як загального втілення суспільного багатства та виконання ним функції світових грошей, засобу остаточних розрахунків між країнами. У міжнародних розрахунках, крім золота, використовувалися національні грошові одиниці США - долар та англійський фунт стерлінгів. Але тільки долар США зберігав зв'язок із золотом. Тільки він обмінювався на золото в скарбниці США за офіційно встановленим співвідношенням. Для обміну долар повинні були представляти лише центральні банки та уряди країн-членів Міжнародного валютного фонду (МВФ).

Тривалий період функціонування Бреттон-Вудської системи, де долар вважався так само надійним, як і золото, забезпечувався високим рівнем стійкості й довіри до долара. Ця довіра спиралась на га-рантованість його конвертованості для центральних банків у золото, що забезпечувалося нагромадженням США значної частки (понад 70% у перші повоєнні роки) централізованих запасів золота1.

Однак наприкінці 60-х - початку 70-х років сталося послаблення позицій США на світовому ринку, почали розвиватися інфляційні процеси, істотно скоротилися золоті запаси цієї країни. Усе це змусило уряд США з 1971 р. офіційно припинити обмін золотих зливків на долари і відмінити офіційну ціну золота в доларах. Це означало, що Бреттон-Вудська грошова система, яка ґрунтувалась на використанні долара як еталона вартості усіх інших грошових одиниць, перестала функціонувати.

Остаточне скасування золотодоларового стандарту відбулося в січні 1976 р. на міжнародній нараді представників країн-членів МВФ, що відбулася в м. Кінгстоні (Ямайка). Тут же були закладені контури нової, Ямайської валютної системи, що функціонує у світовій економіці й донині.