Розділ «3. Рівновага товарного, грошового та зовнішнього ринків»

Відкрита і закрита економіка

У сучасному світі більшість національних економік являє собою відкриті системи. У зв'язку з цим виникає необхідність

теоретично переосмислити їхню сутність, визначити ті системоутворювальні елементи, які вони закладають у формування єдиного міжнародного простору.

Так, відповідно до ступеня вродженості економіки у світове господарство її відносять до малої або великої відкритої економіки.

Мала відкрита економіка - це національна економіка, якій притаманні такі ознаки: незначна частка у світовому експорті та імпорті; обмежений вплив на світовий ринок; значна залежність національної відсоткової ставки від світових відсоткових ставок.

Велика відкрита економіка - це національна економіка, експорт та імпорт якої становлять значну частину відповідних світових показників. Економічні процеси, що в ній відбуваються, значно впливають на світогосподарські.

Оскільки відкрита економіка в будь-якому випадку впливає на зовнішній світ, доцільно визначити особливості розрахунку національного виробництва та доходу в ній, а також рівновагу товарного, грошового та зовнішнього ринків.

У закритій економіці НП виробляється виключно для потреб самої країни та за рахунок власних ресурсів. Саме тому тут ВВП та ВНП є тотожні.

Відкрита економіка вступає в торговельні та інші відносини із зовнішнім по відношенню до неї оточенням, використовуючи при цьому його ресурси та надаючи йому власні. Тут внутрішній і національний продукт не є тотожними величинами.

У відкритій економіці вироблений продукт може реалізуватись як всередині країни, та і за її межами, тобто тут внутрішній продукт може відхилятись від споживання і внутрішніх витрат на величину зовнішньоторговельного сальдо.

Зовнішньоторговельне сальдо (НЕ) - це різниця між експортом (Е) та імпортом (Т).

Відповідно обсяг внутрішнього національного продукту (У) у відкритій економіці набуватиме вигляду:

З останнього рівняння випливає, що чисті іноземні інвестиції тотожні чистому експорту, оскільки держава-продавець на зовнішньому ринку купує активи іншої держави, з якою в неї позитивне зовнішньоторговельне сальдо, або продає активи тій державі, з якою в неї негативне зовнішньоторговельне сальдо.

Визначимо також вплив внутрішньої відсоткової ставки в її порівнянні зі світовою на рівноважний стан кредитного ринку. У даному випадку прослідковується така тенденція: пропозиція позичкового капіталу в самій державі визначається внутрішніми заощадженнями, а попит залежить від внутрішніх та чистих зовнішніх інвестицій. Висока внутрішня відсоткова ставка обмежує попит на запозичення і внутрішні інвестиції, а також впливає і на обсяг чистих іноземних інвестицій. Так, якщо внутрішня відсоткова ставка на запозичення в межах національної економіки буде вищою за світову, то суб'єктам цієї економіки значно вигідніше купувати активи всередині країни. Це інвестиції у власну економіку (внутрішні інвестиції), зростання яких веде до зменшення чистих іноземних інвестиції за кордон. І навпаки. Точка рівноваги на кредитному ринку виникає за ситуації, коли обсяг заощаджень тотожний сумі внутрішніх та зовнішніх чистих інвестицій.

На обсяги попиту і пропозиції на запозичення на валютному ринку впливає також обмінний курс валюти. Попит і пропозицію на валютному ринку визначає реальний валютний курс. При цьому пропозиція валюти залежить від відсоткової ставки, а не від обмінного курсу, а попит на національну валюту перебуває у зворотній залежності від реального обмінного курсу національної валюти. Точка рівноваги на валютному ринку встановлюється за умови, коли попит на валюту тотожний її пропозиції. У цій точці встановлюється рівноважний валютний курс.

Тепер прослідкуємо вплив торговельної політики на макроеконо-мічну ситуацію у відкритій економіці.

Торговельна політика відкритої економіки на міжнародному ринку визначається величинами експорту та імпорту.

Зростання експорту створює умови для зростання обсягів національного виробництва, доходів і валютних резервів у національній економіці.

Зростання імпорту хоч і скорочує внутрішні витрати, проте веде до падіння обсягів національного виробництва, доходів та запасів іноземної валюти в країні.