Кредит - відплив за межі країни цінностей, які мають бути компенсовані надходженням цінностей (платежів) до країни.
Дебет - надходження цінностей у країну від нерезидентів, яке має бути компенсоване відтоком цінностей за межі країни.
Платіжний баланс є рівноважним завжди - за своїм визначенням. Незбалансованими можуть бути лише окремі статті та рахунки.
Але економісти і політики, оцінюючи платіжний баланс, досить часто говорять про його дефіцит або профіцит - сальдо платіжного балансу. Така оцінка платіжного балансу є правомірною, оскільки йдеться про неповний платіжний баланс, що охоплює поточний рахунок і рахунок капітальних операцій, з якого виключається стаття "Резервні активи". Неповний платіжний баланс, визначений на цих умовах, називається балансом автономних операцій, тобто операцій, які здійснюються суб'єктами приватної економіки без участі держави. На противагу цьому операції, що пов'язані з резервними активами, здійснюються державою і називаються неавтономними.
Сальдо платіжного балансу - це різниця між надходженнями і витратами країни (кредитом та дебетом), де експорт зараховується зі знаком "+" (кредит), імпорт із знаком "-" (дебет).
Сальдо платіжного балансу може бути активним та дефіцитним (пасивним).
Активне сальдо платіжного балансу (якщо в підсумку виходить додатня величина) означає, що виробниче і невиробниче споживання країни, яке задовольняється, зокрема й за рахунок імпорту, менше за вироблений національний продукт. Звідси перевищення валютних надходжень від експорту над витратами валюти від імпорту.
Дефіцитне сальдо платіжного балансу (якщо в підсумку від'ємне підсумкове сальдо) - означає, що країна споживає більше, ніж виробляє. У неї немає чого продати на суму, еквівалентну її закупівлям за кордоном.
Кожна країна прагне до нульового сальдо платіжного балансу, для чого застосовуються такі заходи:
- валютна інтервенція - втручання національного банку в операції на валютному ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на національну валюту;
- скорочення зовнішньоекономічних зв'язків;
- зміни внутрішньої фіскальної і грошово-кредитної політики;
- зміни валютного курсу.
Управління платіжним балансом національної економіки знаходить своє відображення в реалізації зовнішньоекономічної політики держави.
Зовнішньоекономічна політика держави
Зовнішньоекономічна політика - це політика держави, що проводиться з метою
врегулювання платіжного балансу завдяки торговельній політиці, яка здійснюється у двох формах: протекціонізму та лібералізму.
Торговельна політика - це державна політика, яка впливає на обсяги зовнішньої торгівлі через податки, субсидії та обмеження на експорт та імпорт.
Протекціонізм (лат. protertionis - заступництво, захист) спрямований на стимулювання національної економіки, означає політику захисту вітчизняного виробника від іноземних конкурентів.
Мета політики протекціонізму:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гроші та кредит» автора Круш П.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „2. Платіжний баланс. Зовнішньоекономічна політика національної економіки“ на сторінці 2. Приємного читання.