Розділ «Частина четверта і остання»

Те, що немає гарячки, не означає, що вже є пізнання! Я не вірю замороженим розумам. Хто не вміє брехати, той не знає, що таке істина.

10

Коли хочете піднятися вгору, покладайтеся на власні ноги! Не дозволяйте себе нести, не сідайте на чужі плечі й голови.

А ти сів на коня? І тепер хутко мчиш угору до своєї мети? Гаразд, друже! Але ж на коні з тобою — твої власні кульгаві ноги!

Коли будеш близько до мети, коли зіскочиш з коня,— саме на вершині своїй, о вища людино,— тоді й спіткнешся!

11

О творці, вищі люди! Вагітними бувають тільки власною дитиною.

Не піддавайтеся на підмови й намови! Бо хто ж ваш ближній? І якщо ви дієте «в ім'я ближнього свого» — то однаково творите не для нього!

Забудьте, творці, це «в ім'я»: адже ваша чеснота вимагає, щоб ви не мали нічого спільного з цими «в ім'я», «заради» і «тому що». Затуліть вуха, щоб не чути цих фальшивих, мізерних слів.

«В ім'я ближнього свого» — це чеснота тільки малих людців; для них це означає «один одного вартий», «рука руку миє»,— вони не мають ні права, ні сили, щоб сягнути вашого егоїзму!

У вашому, творці, егоїзмі — обережність і завбачливість вагітної! Плід, якого ніхто ще не бачить,— охороняє, береже і живить усю вашу любов.

Вся ваша любов і вся ваша чеснота — у вашій дитині! Ваша справа, ваше жадання і є вашим ближнім: не піддавайтесь облудним цінностям!

12

О творці, вищі люди! Хто повинен народити, той хворий, а хто народив, той нечистий.

Запитайте в жінок: народжують не тому, що від цього отримують утіху. Від болю закудкудакають і кури, і поети.

У вас, творці, чимало нечистого. Тобто вам довелося бути матір'ю.

Новонароджена дитина — ох, як багато нової нечисті з'явилося на світ разом із нею!

Відступіться! Хто народив, повинен відмити свою душу!

13

Не будьте чеснотливі, коли вам це не під силу! І не вимагайте від себе нічого неймовірного!