Розділ «КАТЕГОРІЇ ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: СТИСЛИЙ СЛОВНИК»

■ Суддівське самобмеження - принцип і наслідок діяльності судді щодо використання суддівського розсуду в питаннях права та факту, зокрема в правозастосуванні, за яким суддя самостійно обмежується відповідно до обґрунтованих філософсько-правових, інших теоретичних чи практичних положень. Цей принцип може ґрунтуватися на положеннях доктрини «поділу влади» (завдання судді бути суб’єктом здійснення судової влади, а не законодавчої - тобто творити право), доктрини «політичного питання» (в Україні - концепція «політичної доцільності», для цілей самообмеження суддів Конституційного Суду України); таких видах тлумачення, як суддівський мінімалізм, оригіналізм, текстуалізм тощо. Відсутність суддівського самообмеження може призвести до зловживань, «суддівської сваволі» тощо.

■ Суддівський розсуд - межі свободи судді в судовому вирішенні; спосіб реалізації судової влади суддею; принципове положення в здійсненні правосуддя, що визначає межі повноважень судді у вирішенні питань і справ у судочинстві. Межі суддівського розсуду визначаються як внутрішні (погляди, переконання тощо) та/чи зовнішні (наприклад, передбачені нормативно-правовими актами) обмеження свободи судді в прийнятті судових рішень. Як тотожні вживаються поняття «суддівська дискреція»; «судовий розсуд» (щодо останнього інколи наголошується що суб’єктом розсуду є суддя, тому термін «суддівський розсуд» є коректнішим).

■ Суддя - особа, яка відповідно до встановлених, зазвичай державою, засад, порядку і повноважень, займає, внаслідок обрання чи призначення, суддівську посаду та здійснює судочинство в одному з судів. Інколи (як в Україні) розрізняють професійних та інших суддів; до останніх також належать народні засідателі чи присяжні.

■ Суддя Геркулес (за іменем міфологічного героя) - метафора, введена американським філософом права Р. Дворкіним, що позначає ідеального суддю. Як дуже мудрий, достеменно обізнаний та з повним багажем правових знань і джерел, достатньою кількістю часу та ресурсів, суддя Геркулес знаходить і приймає «правильне рішення». Суддя, щоб прийняти таке рішення, повинен, з-поміж тенет права, виробити теорію для «правильного рішення» в конкретному випадку (справі), що найкраще «підходить та виправдовує» «право загалом» (право як цілісність, інтегральність, мовою оригіналу law as intergrity відповідно до концепції права Р. Дворкіна). На думку Р. Дворкіна, компетентні юристи (зокрема, які беруть участь у здійсненні правосуддя, судовому процесі) часто розходяться в думках щодо рішення в конкретній справі; це тому, що вони самі перебувають у пошуку «правильної відповіді», на яку дасть відповідь суддя Геркулес. Критика концепції «судді Геркулеса»: оскільки суддя всемогутній, зокрема й у виробленні варіантів рішень, його діяльність буде нескінченою, він не зможе прийти до «правильного рішення». Метафора «судді Геркулеса» Р. Дворкіна порівнюється та співвідноситься з «вуаллю невідання» Д. Ролза та «ідеальною мовною ситуацією» Ю. Хабермаса: вони пропонують ідеалізований метод (спосіб) прийняття рішення відповідно до певних нормативних положень, проте у випадку моделі Д. Ролза йдеться про із «чисто ідеального» до практичного. Див. також: Антропологічне перехрестя (хрест) рішення.

■ Судівництво - термін, синонім терміна судочинство, що традиційно використовувався в Україні на початку ХХ ст. Використано в назві міністерства урядів України за часів Гетьманату, ЗУНР (1918). На сучасному етапі використовується зрідка.

■ Судова антропологія - 1) напрямок філософсько-правової думки, предметом якої є осмислення судової проблематики з позицій антропології права; 2) спеціалізована прикладна галузь фізичної антропології, предметом якої є медико-правове розслідування смерті. Зводиться до надання експертизи, «коли рештки тіла знайдено відносно пізно після смерті» («оперативна експертиза» надається судовими експертами - патологоанатомами).

■ Судова аристократія - режим здійснення судової влади, який проводиться суддями, чий статус носить ознаки аристократизму. Аристократизм судді вбачається в його численних привілеях (довічне (чи безстрокове) перебування на посаді, недоторканність, високий рівень фінансових гарантій і соціального забезпечення). З одного боку, ці привілеї покликані забезпечити незалежність суддів, з іншого, можуть слугувати передумовою відчуження суддів від народу. Розглядається поряд із такими типами режимів здійснення судової влади, як судова демократія, судова олігархія.

■ Судова влада - поняття, яке в межах доктрини поділу влади позначає одну з гілок державної влади, основне завдання якої - здійснення правосуддя. Правосуддя постає як форма реалізації судової влади. Судова влада як самостійна державна влада за режимом (способом організації та здійснення влади певними методами) може поставати, з-поміж іншого, як судова демократія, судова аристократія, судова олігархія.

■ Судова герменевтика - (1) напрямок юридичної герменевтики; (2) методологія у здійсненні правосуддя, що передбачає «суд факту» (встановлення істини як дійсних обставин справи) та «суд права» (встановлення права та його застосування), що супроводжуються процесами тлумачення (зокрема судового тлумачення), які є предметом розгляду герменевтики.

■ Судова демократія - режим здійснення судової влади, за якого народ бере участь у ньому безпосередньо або опосередковано (зокрема, у таких процесах, як, наприклад, вибори суддів, «народний контроль» над судами, анулювання присяжними закону). Розглядається поряд із такими типами режимів здійснення судової влади, як судова аристократія, судова олігархія.

■ Судова логіка - (1) спеціальна частина юридичної логіки, предметом якої є судове обґрунтування, зокрема судове доказування, аргументування; (2) резон, смисл, за яким діяв суд, як у вислові: яка тут «судова логіка». Технологічна складова в процесі здійснення правосуддя. Структурно можна розрізняти судову логіку адвоката, судді, прокурора (адвокатську судову логіку і т.д.) тощо. Проблемним є питання про розмежування судової логіки та судової герменевтики.

■ Судова олігархія - тип режиму судової влади, який здійснюється суддями як окремою групою, що діє у власних інтересах. Як наслідок, може виникати напруження між різними «гілками влади» не лише щодо того, хто є джерелом влади - народ чи судді, але й щодо того, чиї інтереси представляють і повинні представляти судді. Оскільки судді не підзвітні нікому та підкоряються лише закону, то виникає питання про те, чи можуть вони вважатися повноцінними безпосередніми представниками народу, здатними представляти всі його інтереси, а не лише ті, які опосередковано представлені в законі. Розглядається поряд із такими типами режимів здійснення судової влади, як судова демократія, судова аристократія.

■ Судова політика - прикладна філософія правосуддя, спрямована на забезпечення здійснення правосуддя на практиці. В широкому розумінні - політика, пов’язана з судовою діяльністю; у вузькому - (зазвичай) державна політика, складова частина правової політики в судовій сфері, спрямована на досягнення встановленої мети та відповідних завдань. Метою державної судової політики може визначатися забезпечення такого режиму здійснення судової влади, за якого здійснюється правосуддя. Практична діяльність судової політики здійснюється вповноваженими державними органами. Теоретичні засади судової політики - доробок філософії правосуддя. Має різні види та форми виявлення. Яскраво виявляється при проведенні судової реформи. Ефективність судової політики забезпечується втіленням відповідних принципів, системною діяльністю. Історично термін використовувався, відображався в назвах державних установ. У 1935-1937 роках діяв Український інститут судової політики НКЮ УСРР - наукова установа Народного комісаріату юстиції УСРР, яка мала на меті виявлення та вивчення характерних особливостей злочинності в УСРР і сприяння діяльності органів юстиції (функціонувала у складі чотирьох секцій: кримінальної політики; кримінального процесу і техніки розслідування; господарського права; цивільного права).

■ Судова правотворчість - різновид право- творчості, яка здійснюється судами, одним із результатів діяльності якої є суддівське право.

■ Судова промова - спосіб усної судової комунікації; усна частина судового розгляду справи як судового процесу, в якому його учасники висловлюють свої міркування з питань, що вирішуються судом, і які пов’язані з встановленням обставин та їх юридичною оцінкою з метою судового вирішення істотних судових питань (зокрема ухвалення судового рішення). Регламентується процесуальним правом, судовим етикетом. Передбачає різні форми (простий виступ, репліки, судові дебати як найбільш насичена форма). В промові використовуються різні способи аргументації, метафори, порівняння, інші експресивні мовні засоби.

■ Судова психологія - галузь юридичної психології, система чи сукупність відповідних знань, сформованих на перехресті права та психології в сфері судочинства. Вивчає, з- поміж іншого, закономірності судової та до- судової діяльності - психологічні аспекти розслідування, судового розгляду та попередження злочинів. Серед завдань судової психології - з’ясування властивостей особистості, які обумовлюють успішну професійну діяльність судово-слідчих працівників, їхнє формування. Також розглядаються питання оптимальних прийомів взаємодії юристів з іншими учасниками здійснення правосуддя. Крім того, розглядається як «сукупність науково-психологічних знань, спрямованих на висвітлення, постановку й експериментальну перевірку процесуальних психологічних проблем» (проф. Брусиловський). Дисципліна в процесі формування.

■ Судова реформа - вид правової реформи (як кардинальне перетворення, як правило, форми та змісту правових інститутів і відносин без порушення їхніх принципових засад), спрямований на вдосконалення судової системи, зокрема судоустрою та судочинства, з метою вдосконалення форм реалізації судової влади для здійснення правосуддя. Історично щодо України відомі такі, як Судова реформа в Лівобережній Україні 17601763 років, Судова реформа 1864 року, Адміністративно-судова реформа 1889 року, Судова реформа в УСРР 1922 року; Судово-правова реформа в Україні (1992-, включно з «Малою судовою реформою» 2001 року).

■ Судова система - складова правової системи держави, що визначає порядок організації та діяльності органів судової влади і засади здійснення правосуддя; охоплює два основні компоненти - судоустрій і судочинство.

■ Судова справа - справа, що розглядається у судах суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних у порядку, встановленому процесуальним законом. Судові справи класифікуються за видами судочинства. Розгляд і вирішення справ становить зміст судочинства як форми правосуддя. Вирішення справи завершується судовим рішенням, яке після набуття законної сили є обов’язковим для виконання.

■ Судова стриманість (judicial restraint) - теорія судового тлумачення як суддівська філософія права, що передбачає обмеженість суддів у здійсненні судової влади. Поширена в США як теорія конституційного тлумачення. Основа - положення про те, що судді повинні стримуватися від скасування законів, якщо ті не є «явно неконституційними». Суддя, прихильник такого тлумачення, аргументуватиме пріоритетність законодавчої влади у визначенні «що є право», застосовуватиме попередні судові прецеденти, відстоюючи принцип stare decisis. Протиставляється «судовому активізму».