Розділ «6. Педагог як суб'єкт моральних відносин»

7) конфліктний: неприйняття спілкування у своїй професійній діяльності, педагогічний песимізм, роздратовано-імпульсивне відштовхування вихованців, скарги на їхню ворожість та "невиправність", прагнення звести до мінімуму спілкування з ними і прояв агресивності за неможливості уникнення такого спілкування; емоційні зриви, інформативне перекладання відповідальності за невдачі в спілкуванні на студентів або на "об'єктивні" обставини; низькі самооцінка і самоконтроль.

Вищим рівнем організації педагогічного процесу і притаманного йому розвивального, виховувального і творчого потенціалу є діалогічний стиль спілкування з молоддю. Він забезпечує морально-психологічний контакт, який має виникати між учасниками педагогічного процесу і перетворювати їх на суб'єктів спілкування. Такий стиль сприяє подоланню різноманітних психологічних бар'єрів під час взаємодії викладача з вихованцями (вікових, соціально-психологічних, мотиваційних, пізнавальних, ціннісних тощо); трансформує традиційну для молодих індивідів позицію підкорення, підпорядковування на позицію співпраці та перетворює їх на суб'єктів власної діяльності; створює продуктивні міжособистісні взаємини студентів із наставниками, у яких органічно поєднуються діловий і особистісний аспекти спілкування, виникає цілісна соціально-психологічна структура виховного процесу.

Виокремлюють діалогічну та монологічну тенденції в розвитку педагогічного спілкування. Діалогічне спілкування орієнтоване не лише на потреби викладача, а й на інтереси і потреби студентів; накопичення потенціалу злагоди і співпраці, свободи дискусії, передавання знань і соціальних норм як особистісно пережитого досвіду, що вимагає індивідуального осмислення; прагнення до творчості, особистісного і професійного зростання, імпровізаційність, готовність до пошуку; домінування методів і прийомів, спрямованих на організацію самостійної діяльності індивідів, прагнення до об'єктивного контролю результатів діяльності вихованців, індивідуального підходу та врахування полімотивованості їхньої поведінки; особистісну (але не статусну) рівність педагога і студентів, суб'єкт-суб'єктні стосунки між ними.

Монологічне спілкування - це спілкування, у якому виявляються егоцентризм, зосередженість на власних потребах, цілях і завданнях: потаємне маніпулювання або відверта агресивність щодо вихованців, догматичність, надособистісие транслювання норм і знань, які необхідно безумовно засвоювати і копіювати; ригідність і стереотипність методів і прийомів педагогічного впливу, домінування дисциплінарного характеру,

суб'єктивізм і жорстка полярність оцінок діяльності, звужений спектр критеріїв оцінки; статусне домінування педагога, суб'єкт-об'єктні стосунки між ним і вихованцями.

Одним із основних засобів виховання культури спілкування е рідна мова. Через неї здійснюється духовне становлення особистості, а також складний процес самоусвідомлення і самоствердження. Мова забезпечує і духовно-моральне зростання, і занепад людини, ідентифікує її духовне Я.

Функція мови як джерела моралі полягає в акумулюванні розвитку, становленні душі (комплексу морально-етичних складників, морально-психологічного життя тощо). Мова тісно пов'язана із совістю, що підсилює функціональний характер внутрішнього голосу, психологічного Я. Отже, вона посилює вплив душі на психологію людини, її поведінку, усвідомлення себе як духовної істоти (аналогічну функцію мова виконує, впливаючи на совість людини). їй притаманна актуалізація, яка забезпечує формування культури моральних відносин, моральних принципів на рівні психологи.

Із внутрішнім психологічним станом людини тісно пов'язана функція моралі, яка є закритою (прихованою) і не завжди виходить назовні. Внутрішній моральний статус особистості часом не доступний для середовища, оскільки часто людина на рівні слова виявляє розуміння християнської моралі, однак у діяльності поводить себе аморально. Функція внутрішньої моральної актуалізації пов'язана із чинником морального ототожнення і визначається збігом слів і дій у моральному аспекті.

Педагог несе відповідальність за формування людського в людині. Йому слід творити культуру моральних відносин, спілкування, незважаючи на суспільні негаразди. У цьому вчитель повинен керуватись усвідомлення свого обов'язку перед суспільством, учнями, їх батьками, перед собою як людиною, яка добровільно обрала власний шлях і всі пов'язані з ним обов'язки.