Розділ «6. Педагог як суб'єкт моральних відносин»

Нині спостерігається тенденція до дегуманізації моральних відносин в учнівських та студентських колективах. Прагматизм, еротизм, співжиття молоді до шлюбу, уживання наркотичних засобів змінюють моральні цінності, породжуючи цинізм, розбещеність, деградацію і бездуховність. Педагог за таких обставин повинен звернути особливу увагу не лише на те, щоб передати учням певну суму знань, а й подолати "агресивність" , прищепити їм високі моральні якості, віру в кращі риси людини, уміння бачити і творити добро та відрізняти його від зла, керуватись совістю, відчувати сутність справедливості, уміти співчувати.

Взаємодіючи із суспільством, педагогічним колективом, суб'єктами навчально-виховного процесу, учитель взаємодіє і з самим собою. Цілісне Я педагога характеризується зображенням і зовнішнього об'єкта, і самого себе, тобто воно роздвоюється на Я-суб'єкт і Я-об'єкт. За такої бідомінантної свідомості вчителя, коли її зміст співвідноситься з двома рівнозначними полюсами Я-суб'єкт і Я-об'єкт, формується його ставлення до самого себе. Структурними особливостями бідомінантної свідомості педагога є важливі аспекти внутрішнього механізму самопізнання, саморегуляції, що позначається не лише на самовзаємодії, а й на взаємодії з іншими.

Багатоманітність моральних відносин учителя породжує в його самосвідомості багато образів Я: ідеальне

(досконале) Я (взірець, до якого прагне педагог); потенційне Я (уява про себе на основі своїх нереалізованих відносин, цінностей); офіційне Я; неофіційне Я (думка про себе з боку педагогічного середовища); негативне Я (протистоїть позитивним із погляду особистості образам Я у вигляді уявлень про те, ким би він хотів бути, чого уникає, які цінності заперечує або обстоює у взаємодії з іншими); майбутнє Я (яким учитель може стати); ідеалізоване Я (може охоплювати також інші види Я); удаване Я (образи і маски, за якими приховано небажані для афішування "риси", негативні грані реального Я).

Наукове уявлення суб'єкта про зміст моральних відносин утілюється в різних варіантах поведінки. Діапазон морального вибору педагога може бути широким і, навпаки, обмеженим зовнішніми умовами (наприклад, дегуманізованість суспільних відносин). Різноманітні якості вчителя змушують його обрати певну позицію. Здійснюючи вибір, він має ураховувати сукупність складної нелінійної причинно-наслідкової залежності із необхідністю діючих закономірностей, які визначають її поведінку в системі моральних відносин. Чим ширші межі та можливості вибору, тим вища соціальна активність особистості та її відповідальність за формування досконалих відносин у колективі.

6.2. Культура спілкування педагога в системі моральних відносин

Життєдіяльність педагога безпосередньо пов'язана з культурою спілкування. Оволодіти майстерністю жити з людьми передбачає не лише знання принципів і норм гуманістичних відносин, правильне оцінювання оточення та обставин, а й уміння діяти відповідно до цих знань і принципів. Вивчали природу, сутність, форми і засоби спілкування В. Войтко, Є. Донченко, В. Заслуженюк, 0. Савченко, В. Семиченко, М. Стельмахович, Т. Кошманова, В. Кудін та ін.

Основною характеристикою спілкування М. Каган вважає діяльність. Його розуміння ґрунтується на переконанні, що людина живе не лише для себе, а й для інших, у взаємозв'язку з якими розкривається ЇЇ сутність.

На думку О. Леонтьєва, педагогічним є професійне спілкування викладача з учнями на уроці чи поза ним (у процесі навчання та виховання), яке виконує певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне та оптимальне) на психологічну оптимізацію навчальної діяльності та взаємин між педагогом і учнями, всередині учнівського колективу.

Оптимальним педагогічним спілкуванням О. Леонтьєв вважав таке, що створює найкращі умови для розвитку мотиваційної сфери учнів і творчих можливостей навчальної діяльності, забезпечує морально-емоційний клімат навчання, запобігає виникненню психологічного бар'єру та конфліктних ситуацій між учителем і учнем. Воно здатне задовольнити потреби управління соціально-психологічним, духовним розвитком учнівського колективу та уможливлює реалізацію в навчальному процесі особистісних якостей педагога.

Культура педагогічного спілкування - професійне спілкування педагога з учнями з метою оптимізації навчально-виховного процесу, яке передбачає врахування емоційного стану, інтелекту, віку вихованців та психологічного мікроклімату в колективі.

Педагогічне спілкування відбувається в різних ситуаціях та умовах. Труднощі в комунікації, як правило, виникають тоді, коли вчитель прагне примусити учнів вступити в контакт, незважаючи на їх емоційний стан, інтелектуальні особливості та бажання спілкуватися. Це "відштовхує" вихованців і сприймається ними як патерналізм, некоректність та нав'язливість. Тому в намірі спілкування слід виявляти обережність, здатність осягнути налаштованість іншого на встановлення контакту, комунікативну дію. Необхідно керуватися розсудливістю, поміркованістю, узгодженістю власної дії з урахуванням моральної свободи, права іншого, оскільки духовне спілкування є добровільним актом. У його процесі, на думку сучасного психолога Валентини Семиченко, формуються не лише пізнавальні здатності людини, а й інтегральні складові психічного життя: самооцінка, усвідомлення власного Я і відчуття його тотожності в будь-яких життєвих ситуаціях; засвоюються прийоми протидії зовнішньому тиску; виробляються критерії ставлення до інших людей тощо.

Кожний акт спілкування впливає на наше життя загалом. Крім того, в ньому реалізуються такі функції, завдяки яким досягають мети:

- контактна: встановлення стану двосторонньої готовності приймати та передавати повідомлення і підтримувати взаємозв'язок до завершення акту;

- інформаційна: обмін повідомленнями (описами), запитаннями та відповідями;

- спонукальна: заохочення партнера або самого себе (стимулювання та автостимулювання) до виконання певних дій;

- координаційна: взаємне орієнтування та узгодження дій, коли йдеться про спільну діяльність;

- пізнавальна: адекватне сприйняття і розуміння сенсу повідомлення, а також взаєморозуміння (намірів, установок, переживань, станів партнерів);

- емотивна: неусвідомлений "обмін емоціями" або збудження в партнері певних емоцій;

- встановлення відносин: усвідомлення і фіксування свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків;