Недоліком такого визначення рівня спеціалізації є неможливість врахувати рівень додаткових галузей. Тому для визначення рівня спеціалізації користуються середньозваженим показником рівня розвитку товарних галузей:
Наближення середньозваженого показника до 1 засвідчує вищий рівень розвитку товарного виробництва.
До вузькоспеціалізованих підприємств належать ті, де частка основної галузі становить не менше 50 % або двох основних галузей разом - 50 % і більше, за умови, що кожна з них у загальній сумі виручки від реалізації продукції становить не менше 25 %. Саме ці, одна або дві галузі, що мають найбільшу питому частку в структурі товарної продукції, дають назву виробничому напряму підприємства.
Виробництво продукції основних галузей вирізняється вищим рівнем інтенсифікації й індустріалізації. Тут створюються сприятливі умови і на практиці відбувається запровадження нової техніки, нових технологій, прогресивних форм організації праці.
Від додаткових галузей підприємство отримує менше грошових надходжень, але вони створюють сприятливі умови для повнішого й ефективнішого використання землі та трудових ресурсів, інколи сприяючи розвитку основних галузей. Тому поєднання основних і додаткових галузей забезпечує раціональну структуру підприємства та підвищення ефективності його діяльності.
Кожне підприємство створює підсобні галузі. Здебільшого вони несільськогосподарського спрямування, але призначені для технічного та виробничого обслуговування основних і додаткових галузей, з метою кращого й ефективнішого використання виробничих ресурсів, розв'язання соціально-економічних проблем села.
Важливим організаційним заходом підприємств є раціональне поєднання основних, додаткових і допоміжних галузей. Це має забезпечити повне й ефективне використання землі, рівномірне й ефективне використання робочої сили та відходів виробництва, а також рівномірне надходження коштів. Добре поєднуються зернова галузь і галузі тваринництва, скотарство та буряківництво. Не можуть співіснувати птахівництво і буряківництво, птахівництво і свинарство. На розвиток і поєднання галузей підприємства значно впливають не лише використання продукції однієї галузі іншою, а й природні умови, структура сільськогосподарських угідь, наявність трудових ресурсів, розміщення промислових підприємств, що переробляють сільськогосподарську продукцію.
У кінцевому підсумку спеціалізація повинна сприяти збільшенню обсягів і підвищенню якості продукції, зростанню продуктивності праці й зниженню витрат виробництва, підвищенню його рентабельності. Економічну ефективність спеціалізації характеризує така система показників:
• вартість валової й товарної продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника, на 100 грн виробничих основних фондів і на 100 грн витрат виробництва;
• вихід зерна на 100 га ріллі, м'яса та молока на 100 га сільськогосподарських угідь;
• рентабельність виробництва.
Проблема спеціалізації підприємства визначається насамперед обсягом виробництва однорідної продукції. З одного боку, чим більший цей обсяг, тим нижчі постійні витрати на одиницю продукції, а з іншого - досконалішою може бути технологія виробництва. Вибір економічно найдоцільнішої технології та відповідного технічного обладнання визначає розмір виробництва. Оптимальність цього виробництва чи підприємства залежить від обраного критерію. Як засвідчила практика, обсяги виробництва мають бути такими, щоб комплекс машин і обладнання був завантажений повністю. У такому випадку собівартість виробництва продукції може бути найнижчою.
Концентрація виробництва
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціалізація підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
