Ринок сільськогосподарської продукції та його регулювання

Економіка підприємств

Забезпечення вимог продовольчої безпеки має також соціально-економічний характер, адже доходи і зайнятість сільського населення значною мірою залежать від стану розвитку аграрних підприємств. Доцільно також взяти до уваги, шо

в підвищенні зайнятості, збільшенні доходів і обсягів на ринку продовольчих товарів неабияку роль відіграють власні підсобні господарства, на частку котрих припадає понад половини виробництва валової продукції в галузі.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою засвідчує, що вони, дбаючи про власну продовольчу безпеку, застосовують державні важелі регулювання розвитку сільського господарства через надання державних кредитів, підтримки твердих цін, здійснення безпосередніх виплат тощо. Наприклад, в Європі під державне регулювання підпадає 90 % цін на сільськогосподарську продукцію у вигляді субсидій для підтримання фермерів й інших сільських товаровиробників у зв'язку з високими цінами на засоби виробництва. Дещо нижча частка державних субсидій у сільському господарстві США - ЗО %, Канаді - 45 %, Швеції - 59 %, Японії - 66 %.

Європейське Співтовариство (ЄС) надає підтримку своїм фермерам у межах Єдиної сільськогосподарської політики. До її основних елементів належать фіксовані внутрішні ціни, хоча і без встановлення контролю за обсягом виробництва, а також експорт надлишкової продукції, який зумовлений такими цінами.

Країни, що розвиваються, країни "третього світу", здебільшого провадять сільськогосподарську політику, протилежну тій, якої дотримуються США і ЄС. Замість субсидування та підтримання виробників, вони переважно субсидують споживачів, що завдає шкоди виробникам. Така політика поширена серед країн Африки, Азії та Латинської Америки.

Проте ЄС поступово намагається відмовитись від підтримки доходів фермерів через здійснення стабілізації ціни, застосувавши механізм прямих платежів і додаткових виплат у формі премій. Це зумовлено тим, що підтримка ціни, зазвичай, стимулює слаборозвинуте і неконкурентноздатне виробництво та перевиробництво, що в свою чергу не зрівноважує попит і пропозицію. Встановлення єдиної ціни підтримки є також соціально несправедливим стосовно малих виробників і виробників, котрі перебувають у різних природнокліматичних умовах.

Для науково обґрунтованого і практично виваженого регулювання ринку сільськогосподарської продукції та його складових - продуктових ринків потрібні відповідні державні структури, як це має місце у розвинутих країнах, зокрема Польщі, де ці функції виконує Агентство сільськогосподарського ринку. В Україні управління агропромислового розвитку обласного та районного рівнів такі функції виконувати не можуть, адже для цього вони не призначені.

Міністерство аграрної політики у 2002 р. зробило активну спробу працювати над цією проблемою, і кафедра економіки підприємства та міжнародної економіки Львівського державного аграрного університету за завданням міністерства впродовж року розробляла проект створення в Україні Державного агентства з регулювання продовольчого ринку. За результатами вивчення існуючих в Україні умов та зарубіжного досвіду науковці запропонували проект такої структури, який був схвалений на колегії Мінагрополітики. Проте на цьому робота припинилась через відсутність фінансування. Виникли "традиційні" питання щодо приміщення, коштів, відомчого підпорядкування структури та ін. Створений в Україні у 2005 р. так званий Аграрний фонд (замість запропонованого Державного агентства), на думку урядовців, сформований із запізненням і своєчасно не забезпечений коштами. Після надходження грошей їх використали не на фінансові інтервенції, а на заставні закупівлі зерна, що економічно було недоцільним. "Кредити" отримали вибрані господарства під заставу зерна, хоча через механізм фінансових інтервенцій можна було показати справжню його ціну, що було в межах функцій Аграрного фонду.

Загальним завданням державного значення є вдосконалення українського законодавства, яке мало б відповідати зобов'язанням України як члена СОТ. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС передбачає його наближення до сучасної європейської системи права, що забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави у межах ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян до рівня у державах-членах ЄС. Реформування правової системи та поступове приведення її у відповідність до європейських стандартів охоплює цивільне, митне, трудове, фінансове та податкове законодавство.

Надаючи субсидії, держава своїми діями врівноважує розвиток галузей і виробництво того чи іншого продукту загалом на всій території, хоча агропромислове виробництво кожного регіону має специфіку стосовно форм і засобів досягнення стратегії власного розвитку. Це визначається тим, що в кожному регіоні склалися своєрідний рівень розвитку аграрного сектору, регіональна та галузева структури, рівень забезпеченості засобами виробництва та сформувалися особливості науково-технічного розвитку сільського господарства.

Однак державне регулювання на рівні регіону повинно передбачати розв'язання різних проблем, які зумовлюють таке регулювання, - щоб забезпечити населення продовольством і переробну промисловість сировиною власного виробництва, а за умови їх нестачі - залучити з інших регіонів.

Мають бути враховані державні та регіональні резерви й обсяги продукції, призначені на експорт, і за необхідності - потреба в імпорті окремих видів продукції. Баланс дає змогу виявити продовольчі ресурси регіону, можливість перерозподілу та їх нестачу.

Найважливіше завдання агропромислового виробництва регіону - це достатньою або повною мірою забезпечити продовольством населення, в тому числі ввезення в регіон і вивезення з нього продуктів харчування. Тому виникає необхідність і в регіоні, й на рівні окремих областей віднайти можливість і здійснити обґрунтоване регулювання розвитку всього АПК і сільськогосподарського виробництва як основної ланки.

Отже, в розвитку і функціонуванні ринку сільськогосподарської продукції існує низка проблем, розв'язати котрі можна лише за безпосередньої участі держави (рис. 16.4). Така необхідність зумовлена економічною природою ринку як економічного механізму, позбавленого елементів соціальної справедливості та нездатного вирішувати соціально-економічні й екологічні проблеми. Крім цього, суб'єкти ринку сільськогосподарської продукції відрізняються за формою власності, підходами до оцінки результатів діяльності та важливістю їх участі у перебігу товарно-грошових відносин, просуванні товару на всіх рівнях від виробника до споживача.

У розрізі окремих областей і регіонів спостерігаються значні відхилення у рівнях виробництва основних видів продукції на душу населення, а відтак і можливості забезпечення його відповідно до науково обґрунтованих норм споживання.

Проблеми, що обумовлюють необхідність державного регулювання аграрного ринку

Рис. 16.4. Проблеми, що обумовлюють необхідність державного регулювання аграрного ринку

Наприклад, виробництво яєць вище, ніж в середньому по Україні на одну особу населення, мають господарства областей Сходу, Півночі та Центру. Виробництво картоплі на одну особу в регіонах Центр, Північ і Захід відповідно у 5,3, 4,9 та 4,7 разу більше, ніж у регіоні Південь. Значно менше виробляється картоплі й у господарствах Східного регіону. Найнижчий рівень виробництва яловичини на одну особу на Сході України, де виробляється відповідно у 2,4 і 2,5 разу продукції менше, ніж у регіонах Північ і Центр. Подібна ситуація спостерігається і з виробництва молока та молочних продуктів.

Усунути диспропорцію між регіонами у забезпеченні продуктами харчування з розрахунку на одну особу населення, наприклад, нестачу продукції галузей овочівництва, плодівництва чи скотарства можна внаслідок заохочення сільськогосподарських товаровиробників кожного окремого регіону інтенсивніше займатися (якщо є сприятливі умови й економічна вигода) їх виробництвом.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ринок сільськогосподарської продукції та його регулювання“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Ресурси і проблеми вибору в економіці

  • Предмет науки

  • Методологічні засади та методи дослідження

  • Розділ 2. Підприємство як суб'єкт господарювання

  • Правові основи функціонування підприємств

  • Цілі, функції та напрями діяльності підприємств

  • Конкуренція і підприємство

  • Розділ 3. Класифікація, види підприємств та основи підприємницької діяльності

  • Класифікація підприємств

  • Види підприємств

  • Селянське (фермерське) господарство

  • Структура підприємств

  • Розділ 4. Підприємство в сучасній системі господарювання

  • Особливості сільського господарства як галузі

  • Внутрішнє середовище і кінцевий результат діяльності підприємств

  • Допоміжне середовище функціонування підприємств

  • Розділ 5. Матеріально-речові елементи підприємств

  • Поняття й особливості матеріально-технічної бази підприємств

  • Енергетичні ресурси підприємств

  • Механізація та показники використання техніки

  • Можливості забезпечення підприємства технікою

  • Розділ 6. Земельні ресурси підприємств та ефективність їх використання

  • Економічні основи родючості ґрунту

  • Земельні відносини та їх правова основа

  • Види земель і землезабезпеченість підприємств

  • Земельний кадастр

  • Розділ 7. Виробничі потужності підприємств. Основні фонди

  • Класифікація основних фондів

  • Структура основних фондів

  • Знос і амортизація основних фондів

  • Показники та шляхи поліпшення використання основних фондів

  • Розділ 8. Оборотні засоби аграрних підприємств

  • Економічна ефективність використання оборотних засобів

  • Розділ 9. Інвестиції підприємств

  • Джерела, види інвестицій та їх класифікація

  • Лізинг як особлива форма інвестицій

  • Розділ 10. Капітальні вкладення підприємств

  • Джерела капітальних вкладень

  • Методика визначення ефективності капітальних вкладень

  • Розділ 11. Кадри підприємств і зайнятість

  • Зайнятість і безробіття

  • Кадри підприємства

  • Показники та шляхи поліпшення використання трудових ресурсів

  • Розділ 12. Продуктивність праці

  • Поняття, суть і показники продуктивності праці

  • Мотивація й оплата праці

  • Шляхи підвищення продуктивності праці

  • Розділ 13. Витрати виробництва та собівартість продукції підприємств

  • Склад витрат виробництва

  • Класифікація витрат і управління ними на підприємстві

  • Розділ 14. Ціни та ціноутворення на продукцію підприємства

  • Види і система цін на продукцію аграрних підприємств

  • Принципи та методи ціноутворення

  • Ціновий механізм ринкової економіки

  • Розділ 15. Результати діяльності підприємств

  • Валова продукція підприємства

  • Товарна продукція і канали реалізації

  • Розділ 16. Ринкові відносини в аграрному секторі

  • Ринок сільськогосподарської продукції та його регулювання
  • Діяльність підприємств у ринкових умовах

  • Розділ 17. Якість, стандартизація і сертифікація продукції

  • Методи оцінки й управління якістю продукції

  • Стандартизація та сертифікація продукції

  • Розділ 18. Ефективність діяльності аграрних підприємств

  • Показники економічної ефективності діяльності підприємств

  • Рентабельність виробництва

  • Чинники та шляхи зростання ефективності виробництва

  • Розділ 19. Економічне зростання підприємства

  • Суть, поняття та показники інтенсифікації

  • Науково-технічний прогрес і його ефективність

  • Розділ 20. Розширене відтворення та накопичення в підприємствах

  • Відтворення валового продукту, трудових ресурсів і основних фондів

  • Накопичення і споживання

  • Розділ 21. Розміщення, концентрація та спеціалізація виробництва

  • Спеціалізація підприємства

  • Концентрація виробництва

  • Розділ 22. Кооперація в сільському господарстві

  • Кооператив як організаційна форма

  • Кооперативні принципи як носії та регулятори внутрішніх відносин у кооперативі

  • Міжгосподарська кооперація як організаційна форма економічних відносин між підприємствами

  • Розділ 23. Економіка виробництва кормів

  • Економічна оцінка виробництва кормів

  • Розділ 24. Економіка галузей рослинництва

  • Розміщення й ефективність виробництва продукції рослинництва

  • Чинники та шляхи зростання ефективності галузі рослинництва

  • Розділ 25. Економіка галузей тваринництва

  • Розміщення виробництва продукції тваринництва

  • Показники ефективності виробництва продукції тваринництва

  • Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ