Отже, суть і значення реальних інвестицій обумовлюються тим, що процес створення всіх товарів або послуг передбачає використання засобів виробництва. Засоби виробництва, що використовуються впродовж певного часу, об'єднують умовно поняттям "капітал", під яким у найзагальнішому розумінні можна мати на увазі вартість, інвестовану в той чи інший об'єкт. Тобто, між інвестиціями та капіталом існує нерозривний зв'язок. Початок кожного виробництва неможливий без створення капіталу, а продовження виробничого процесу вимагає в свою чергу витрат на відновлення й оновлення капіталу, пов'язаних з фізичним зносом або моральним старінням засобів виробництва. До реальних інвестицій належать затрати на матеріальні об'єкти або послуги, які будуть використовуватись певний час. Упродовж цього проміжку вони повинні приносити їх власникові певний дохід чи інші вигоди. До реальних інвестицій можна віднести і згадувані "споживчі інвестиції", якщо вони вкладені у спорудження будинку, придбання автомобіля, предметів мистецтва або колекційних вин.
У той чи інший спосіб для здійснення інвестицій потрібні кошти. Особа, яка здійснює реальні інвестиції, може використати власні кошти або позичити в когось іншого зі зобов'язанням повернення через певний відтинок часу з можливою винагородою. Винагорода понад суму боргу є стимулом для особи, яка надала в користування свої ресурси, і їх також можна розглядати як інвестиції в тому розумінні, що кошти видаються в обмін на зобов'язання повернення та ще й з винагородою, тобто з доходом. Укладення в обмін на зобов'язання, оформлені в той чи інший спосіб, і в фінансовими інвестиціями. Фінансові інвестиції - це вкладення у фіктивний капітал, тобто витрати на купівлю цінних паперів.
З погляду фінансової теорії, під інвестиціями загалом варто розуміти придбання реальних або фінансових активів, тобто сьогоднішні затрати, мета яких - отримання майбутніх вигод. Якщо висловлюватися точніше, то інвестиції- це обмін визначеної сьогоднішньої вартості на, ймовірно, невизначену, майбутню вартість.
У законодавстві України, зокрема в Законі України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р., визначено: інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект. До таких цінностей належать:
• грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери, рухоме і нерухоме майно;
• майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом й іншими видами інтелектуальних цінностей;
• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації тієї чи іншої діяльності у сфері виробництва, але не запатентованої (ноу-хау);
• права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
• інші цінності.
Очевидно, об'ємність такого формулювання спонукала декотрих економістів безапеляційно сприйняти його за безсумнівне і вичерпне. Але в цьому визначенні відсутній елемент, який повинен обов'язково зауважуватись, - чинник часу: ефективність від інвестування не настає автоматично і не зразу. Отримання ефекту залежить від того, наскільки ці інвестиції є раціональними чи оптимальними. Від цього залежить і час одержання ефекту. Крім того, в такому визначенні залишається незрозумілим, до якої частини цінностей відносять фінансові кошти - до майнових чи інтелектуальних? Адже інших у цьому визначенні не передбачено.
Напрошується, отже, ще один висновок: у будь-якому випадку інвестиції - це не самоціль, а засіб для отримання певних вигод (хоча б у вигляді якогось доходу чи прибутку) для інвестора насамперед (в іншому випадку просто відсутня мотивація для здійснення цих інвестицій). Тоді процес інвестування розглядається як інвестиційна діяльність інвестора.
Інвестиційна діяльність - це сукупність практичних дій, спрямована на реалізацію інвестицій. Вона передбачає три етапи: формування накопичень - вкладення ресурсів (безпосереднє інвестування) - одержання прибутку.
Основними напрямами інвестиційної діяльності аграрних підприємств е:
• вкладення коштів у рухоме та нерухоме майно;
• придбання акцій, інших цінних паперів;
• придбання або створення нематеріальних активів.
До напряму інвестицій варто було б увести і вкладення в людський фактор, пов'язані з підвищенням кваліфікації кадрів та охороною здоров'я працівників. Створення належних умов праці й відпочинку, на які витрачаються певні кошти, що є інвестуванням, позитивно впливає на підвищення продуктивності праці, а отже, зростають кінцеві результати діяльності підприємства і зумовлене цим збільшення доходів.
Аграрні підприємства самостійно визначають напрями, види інвестицій, обсяги, а також приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених фінансових, майнових, інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Вони можуть виступати як вкладники, кредитори та покупці. Держава, регулюючи, впливає на інвестиційну діяльність підприємств своєю кредитною, податковою й амортизаційною політикою, наданням фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій і бюджетних позик та оподаткуванням.
Джерела, види інвестицій та їх класифікація
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9. Інвестиції підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
