До багатопрофільних належать підприємства, котрі випускають продукцію широкого асортименту і різного призначення. Більшість таких підприємств є і в промисловості, й у сільському господарстві. У промисловості вони можуть виробляти трактори і холодильники, а в сільському господарстві спеціалізуються на виробництві зерна та молока або цукрових буряків і м'яса.
В умовах ринкової конкуренції, підприємства, щоб вижити, крім основного виду діяльності, намагаються опанувати виробництво іншої продукції. Вони можуть швидко розширяти асортимент продукції та послуг, захоплюючи нові ринки зблтг.
перетворюючись у такий спосіб із вузькоспеціалізованого підприємства па багатопрофільне, й одночасно трансформуються в нову категорію -- фірму" об'єднання, асоціацію, де об'єднують різні види підприємницької, виробничої та комерційної діяльності. У такому випадку групування підприємств за галузевою ознакою втрачає будь-який сенс.
Третій тип підприємств - комбіновані. Вони є в хімічній, текстильній, металургійній галузях і в сільському господарстві. Наприклад, у текстильній промисловості практикують на одному і тому самому підприємстві виробництво ниток, а з них - пряжі й полотна. У металургії можуть виплавляти з руди чавун або сталь, а з них - прокат і різні вироби; у сільському господарстві - виробляти молоко, а якщо є молокопереробний цех - також сметану, масло" сир і под. Вирощуючи зернові й маючи млин, пекарвю та інші цехи, доцільно випікати хліб, виготовляти кондитерські та макаронні вироби.
Отже, з однієї й тієї ж вихідної сировини можна виробляти різну за характеристикою, призначенням і технологією виготовлення продукцію. Тому найпоширенішим стало групування підприємств за виробничою потужністю. За цією ознакою всі підприємства поділяються на малі, середні й крупні.
Розподіляючи підприємства до тієї чи іншої групи, використовують переважно такі показники:
• кількість працюючих;
• обсяг виробленої продукції;
• вартість основних виробничих фондів.
Як малі, так і крупні підприємства мають позитивні й негативні риси. За планової економіки крупними підприємствами управляти легше, і виробництво в них ефективніше та стабільніше. Тривалість окупності фондів значно нижча, ніж на дрібних. На крупних підприємствах внаслідок кооперації, запровадження нової техніки і технології підвищується якість продукції і знижується її собівартість. На виробництво продукції у великих обсягах застосовується обладнання і технологія зазвичай із вищими економічними та технологічними показниками, ніж на виробництво дрібних партій. Наприклад, будівництво цеху з переробки молока, потужністю 50 т на добу, невигідне для агрофірми, яка мас щоденно виробництв молока 5-7 т. Такий цех буде приносити збитки з першого ж дня його роботи, оскільки витрати на амортизацію, ремонт та обслуговування зберігаються в повному обсязі відносно балансової вартості, а використання потужності становить лише 10-12%. Отже, високопродуктивна нова техніка для малих підприємств невигідна та й недоступна.
Водночас малі підприємства легко реагують на запити ринку і здатні виробляти продукт, за якістю не гірший від виробленого на крупному підприємстві, але зроблений швидше. їх виробництво мобільніше і більше наражається на ризик. Так, фермерові доступніше виконати замовлення кондитерської фірми на мак, аніж агрофірмі, де масштаби и обсяги виробництва продукції, на якій вона спеціалізується, є потужними (виробляє велику кількість цукрових буряків, соняшнику, овочів і под.).
Малі підприємства можуть бути не лише конкурентами, а й партнерами. Крупні підприємства, наприклад, забезпечуватимуть малі підприємства технологією і технічною документацією для виробництва певного виду продукції. Скажімо, агрофірма, що мас цех з переробки овочів, може укладати угоди з фермерами на виробництво спецій. Це вигідно обом підприємствам: крупній агрофірмі недоцільно налагоджувати в себе дрібносерійне виробництво, а фермер отримує постійні замовлення і мас підтримку крупної фірми.
За сферою діяльності існують такі підприємства:
• матеріального виробництва (це здебільшого промислові й сільськогосподарські, будівельні підприємства та ін.);
• нематеріального виробництва, які надають послуги - від ремонту побутової техніки до послуг охорони здоров'я, освіти, культури;
• посередницькі, завдання яких - налагодити взаємовигідні контакти між виробниками і споживачами, продавцями та покупцями; посередництво скорочує сукупні витрати, зменшує затрати споживачів на пошук необхідних товарів і створює замкнутий цикл відносин між виробником і споживачем;
• сфери обслуговування, стан якої, обсяг наданих і спожитих нею послуг належить до важливих характеристик рівня та якості життя населення; у розвинутих країнах у цій сфері суспільного виробництва зайнято більшість економічно активного населення.
Види підприємств
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
