Аграрно-промисловий комплекс — це сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом продуктів харчування (та
інших сільськогосподарських товарів) і постачанням їх населенню; виробництво засобів виробництва для сільського господарства й обслуговування сільського господарства. Формування АПК викликане розвитком сучасної науково-технічної революції. Структура АПК заснована на поєднанні спеціалізації, кооперуванні та диверсифікації — процесів, властивих сучасній науково-технічній революції.
Агропромисловий комплекс України належить до пріоритетних галузей економіки, від діяльності якого значною мірою залежать підвищення добробуту народу, становлення України як цивілізованої європейської держави, зміцнення політичної єдності української нації. У ньому зосереджено більше половини функціонуючих виробничих фондів, виробляється близько 50 % ВВП, дві третини товарів народного споживання, прямо або опосередковано формується 70 % зведеного бюджету, зайнято майже 40 % працюючого населення. Нині понад 80 % фонду споживання формується за рахунок сільського господарства, тому виробництво сільськогосподарської продукції є найпершою умовою існування людства. Кожен процент виробленої в сільському господарстві продукції, подолавши всі стадії переробки, зростає у валовому внутрішньому продукті втричі, а то й вчетверо, забезпечуючи при цьому розвиток суміжних галузей національної економіки.
Виробничо-економічна система АПК поділяється на три основні сфери:
• 1. Галузі промисловості, що забезпечують АПК засобами виробництва. Вона визначає індустріалізацію та інтенсифікацію виробництва у сільському господарстві та інших галузях АПК.
• 2. Сільське господарство, що є центральною ланкою АПК.
• 3. Охоплює харчову, молочну, м'ясну галузі і комбікормову промисловість, що забезпечують заготівлю, транспортування, збереження, переробку сільськогосподарської сировини і реалізацію кінцевого продукту.
Найважливішою умовою розвитку АПК є пропорційність, збалансованість усіх трьох сфер. Необхідно зазначити, що в економічно розвинутих країнах переважна частка вартості кінцевого продукту створюється у третій сфері. Так, у США її питома вага досягає 80 % роздрібної вартості продукції. Найбільша частина кінцевого продукту створюється в продовольчому комплексі, на частку якого припадає понад 75 % виробництва всієї продукції сільського господарства, більше 80 % основних виробничих фондів і близько 80 % чисельності працівників.
У відтворювальному процесі особливу роль відіграє взаємозв'язок між сільським господарством та промисловістю. Головна функція сільського господарства — задоволення потреб населення у продовольстві, а промисловості — у сировині. Особливість сільського господарства — його ведення пов'язане з використанням землі — головного засобу виробництва, і природного середовища. Воно базується на застосуванні біологічних факторів — рослин і тварин. У сільському господарстві фонди відтворення формуються за рахунок власної продукції (насіння — у рослинництві, корму — у тваринництві).
Формування АПК є відображенням об'єктивного процесу поєднання сільського господарства та промисловості, розвитку різних форм агропромислової інтеграції. Агропромислова інтеграція розвивається на базі спеціалізації сільського господарства за регіонами та окремими господарствами. Розвиток інтеграції сільського господарства та переробної промисловості виражається у переході від традиційних фермерських і селянських господарств до агропромислових утворень: агрофірм, об'єднань.
Найвищого рівня формування АПК сягнуло у США, де територіальна спеціалізація сільського господарства сприяє концентрації промислової переробки.
Традиційне сільське господарство ділять на дві галузі: рослинництво та тваринництво. Рослинництво вважається провідною галуззю, бо, окрім продуктів харчування та сировини для промисловості, воно виробляє корми для домашніх тварин. Мало залежить від рослинництва лише пасовищне та кочове тваринництво.
Основою аграрного ринку є виробництво вітчизняними товаровиробниками сільськогосподарської продукції, яке переважно формує продовольчу безпеку держави.
Продовольча безпека держави—захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її життєдіяльності.
Продовольча безпека держави визначається за такими критеріями:
• достатність продовольчого споживання — відношення фактичного рівня споживання основних харчових продуктів на одну особу до науково обґрунтованих норм здорового харчування;
• доступність продовольчого споживання — відношення вартості річного набору харчових продуктів на одну особу, що відповідає науково обґрунтованим нормам здорового харчування, до річного розміру доходу на одну особу;
• продовольча незалежність — частка продовольчого імпорту в загальному обсязі продовольчого споживання.
Аграрний сектор України забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує 17 % ВВП та близько 60 % фонду споживання населення. Крім того, аграрний сектор є одним з основних бюджетотворчих секторів національної економіки, частка якого у зведеному бюджеті України за останні роки становить 8-9 %, а також посідає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агропромисловий комплекс та економічна безпека країни“ на сторінці 1. Приємного читання.
