Поступальний соціально-економічний розвиток держави неможливий без фінансової стабільності, але їй на заваді стає висока і мінлива інфляція, що, у свою чергу, формує специфічну категорію — інфляційну безпеку.
Інфляція є порушенням процесу суспільного відтворення внаслідок перенасичення сфери обігу грошовими знаками понад реальні потреби господарського комплексу та їх знецінення. Розрізняють інфляцію попиту і інфляцію пропозиції (витрат виробництва). Інфляційні процеси викликають стрімке зростання цін, зниження життєвого рівня населення, позбавлення підприємців стимулів, викривлення економічних орієнтирів, загострення економічних і соціальних суперечностей.
Прибічники монетаризму розуміють під інфляцією чисто грошове явище, коли динаміка цін залежить лише від грошової маси, вели-
чина якої визначається попитом на гроші з боку господарства. При цьому, на їх думку, чим менше держава втручається у формування такого попиту, тим краще. Тобто існує майже функціональна залежність динаміки цін від кількості грошей в обігу.
Проте далеко не в усіх країнах простежується така жорстка залежність. Після фінансової кризи 1998 р. інфляцію в Україні став обумовлювати курс гривні, саме його падіння (а не зростання грошової маси — грошовий агрегат М2 навіть скоротився — з 11 269 млн грн на кінець II кв. 1998 р. до 10873 млн грн на кінець III кв. 1998 р.) викликало стрибок цін.
Як зазначає академік А. Чухно, "головною причиною помилок стало розкриття суті та особливостей економічної кризи в Україні, механічне перенесення на нашу економіку висновків щодо природи інфляції, що були зроблені в розвинутих країнах. На першому етапі її сприйняли як інфляцію попиту, і все було спрямовано на його обмеження, тоді як насправді в Україні була інфляція витрат виробництва. Але й після того, як було встановлено правильний діагноз, справи не змінилися, тому що наша інфляція була ототожнена з інфляцією витрат виробництва у розвинутих країнах". При цьому, на його думку, інфляція витрат виробництва в українській економіці базується на наявному характері виробництва, рівні продуктивності суспільної праці. Вона міцно зафіксована технологічною відсталістю вітчизняної економіки, хоча в Україні є і чимало високих технологій.
Небезпека цього явища полягає в тому, що "інфляція, спотворюючи економіку, провокує виникнення інтересів інфляційної зацікавленості. До проявів цього можна віднести можливість переорієнтації податкової політики на вирішення фіскальних проблем за рахунок використання інфляційного процесу. Це стає можливим за умов, коли спокуса поповнення доходів бюджету за рахунок інфляційних джерел надходжень реалізується на практиці". Так, понадпрогнозоване зростання цін за інших рівних умов збільшує номінальний ВВП, що зумовлює додаткові надходження до бюджетів у вигляді інфляційного податку.
Водночас інфляція супроводжується і так званим ефектом Олівера — Танзі, що полягає у знеціненні дійсної вартості оподаткування. За будь-якої затримки у сплаті нарахованих податкових сум інфляція призводить до зниження реальної вартості сплачуваної суми на величину, прямо пропорційну темпам інфляції.
Проте інфляційна зацікавленість мас не лише фіскальний аспект. Вона на певному етапі розвитку банківської системи та сукупності небанківських фінансових установ є рушійною силою їх необачної поведінки, яка стає перешкодою на шляху підвищення ефективності функціонування цих інфраструктури их інститутів, а згодом істотно погіршує фінансовий стан або ж призводить до повного банкрутства.
Дестабілізаційні для економіки інфляційні очікування породжуються ціновою невизначеністю товарів та послуг, девальвацією національної валюти, запровадженням широких валютних коридорів. Проведені останнім часом дослідження, спрямовані на моделювання інфляції в Україні, свідчать, що зростання індексу готівкового обмінного курсу на 1 % призводить до зростання індексу споживчих цін на 0,32 %.
Експерти відзначають, що розвиток інфляційних процесів, попри свою специфіку у кожній окремо взятій країні, мас і багато спільних рис: "Досвід близько 20 країн дозволяє зробити такий висновок: щоразу виникають однакові проблеми, і чим вищим с рівень інфляції, тим більше схожого виявляється у різних країнах і тим менш значними є розбіжності між ними. Окремі механізми здійснення грошової експансії можуть відрізнятися між собою, але загальна схема переходу від дефіцитів до експансії грошей і кредиту є всюди однаковою, як і динаміка розвитку інфляції. Звичайно, досвід посткомуністичних господарств є специфічним у тому сенсі, що там усе починається з прихованої інфляції, але це не набагато відрізняється від випадку Аргентини або Бразилії, де цикли контролю над цінами та гіперінфляції тепер є звичайними.
Саме через те, що у своїй початковій фазі розвиток інфляційних процесів у країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна, мас прихований характер, і полягає особлива небезпека. Тим більше, що, не з'ясувавши достеменно природи інфляції, боротися з нею в нашій країні почали зі стискання грошової маси і обмеження платоспроможного попиту, що, у свою чергу, спричинило різке падіння виробництва, оскільки будь-якому монополісту простіше й вигідніше скорочувати виробництво і підвищувати ціни, ніж нарощувати його обсяги й знижувати ціни.
Негативно вплинути на розвиток інфляційних процесів може і поглиблення фінансової кризи на світових фінансових ринках. У випадку подальшого підвищення відсоткових ставок виникає небезпека збільшення дефіциту бюджету, погіршення ситуації в реальному секторі, зниження реального курсу гривні. За такого розвитку ситуації динаміка цін може перевищити заплановані параметри. Разом з тим рівень інфляційної безпеки визначається тим, наскільки правильно визначений вид інфляції, що має місце в країні, і обраний тип антиінфляційної політики. На жаль, в Україні на першому етапі інфляційні процеси визначали як інфляцію попиту, і хоча згодом економісти довели, що це інфляція витрат виробництва, для її нейтралізації застосовувалася виключно монетарна політика. А тому інфляційна хвороба не була вилікувана, а лише набрала прихованого характеру.
Інфляція має багатофакторний характер. Вона пов'язана не лише з грошово-кредитною і бюджетною політикою держави, але й з процесами, що відбуваються на мікрорівні, до яких, наприклад, можна віднести розвиток конкурентного середовища. Впливають на інфляцію і суто політичні та соціальні фактори. Причому зважена монетарна політика призупиняє насамперед поверхневі, вторинні причини інфляції, глибинні ж інституційні її чинники (структура власності та виробництва, тотальний монополізм) залишаються. Внаслідок цього виникає явище так званої ендогенної інфляції — підвищення цін без зв'язку з кількісними показниками грошової маси.
Викликає занепокоєння і той факт, що інфляційні тенденції на внутрішньому товарному ринку України обумовили більш активний характер зміни рівня цін порівняно зі світовим ринком. При цьому вітчизняне ціноутворення йде без будь-якої орієнтації на кон'юнктуру світового ринку. Дуже часто по конкретних товарних групах (за прикладами не треба далеко ходити) ціни на українському ринку зростають, тоді як у світі спостерігається тенденція до їх зниження, часом дуже відчутного.
Окрім того, як зазначають фахівці, рівень цін в угодах, в яких здійснюється бартер, провадяться заліки, застосовуються сурогати грошей, значно вищий, ніж за умов нормального грошового обігу. Рівень підпільних цін довільний: вони встановлюються не за ринковими правилами, а за співвідношенням сили. А це і є форма замаскованої інфляції.
Економіка України залишається вразливою і від ефекту імпортованої інфляції, який виникає за рахунок зниження курсу гривні, оскільки значна частина споживчого ринку припадає на імпортні товари, а споживчі ціни залежать від курсу гривні до долара.
Серед механізмів пом'якшення руйнівного впливу інфляції на соціальну сферу в країнах з соціально орієнтованою ринковою економікою застосовується індексація, тобто механізм автоматичної зміни номінальної величини певних економічних показників відповідно до зміни індексу цін відповідно до заздалегідь визначеної і юридично регламентованої процедури. При цьому конкретний механізм індексації, його корекція та заміна визначаються наявним рівнем інфляції, тенденціями її розвитку, інтересами поточної економічної політики, станом застосування в країні системи колективних угод, відношенням до індексації соціальних партнерів, конкретною практикою, що склалася, тощо.
Існують такі шляхи зниження рівня інфляції:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінювання безпеки інфляційних процесів“ на сторінці 1. Приємного читання.
