Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: загальні поняття, ознаки і класифікація
Конституція та чинне законодавство України виходять із того, що держава буде розвиватися еволюційним шляхом, на основі згоди всіх основних прошарків суспільства при повному і безумовному дотриманні прав та свобод громадян, які визначені в ній вищою цінністю, із покладанням на державу обов'язку їхнього визнання, дотримання і захисту. Конституція встановлює гарантії реального захисту прав та свобод громадян. З одного боку, їхній захист визначається обов'язком держави, з іншого — кожному громадянину надається право захищати свої права і свободи будь-якими засобами, не забороненими законом.
Про державний захист прав та свобод громадян говориться у розділі II Конституції України. З метою захисту власних прав та свобод громадянин може користуватися конституційними правами та свободами, встановленими зазначеним розділом.
Конституцією України поряд із закріпленими гарантіями забезпечення особистих прав і свобод громадян, їхнього життя та здоров'я проголошено неприпустимість порушень цих прав та задекларовані завдання й мету запобігання злочинам та іншим правопорушенням Цей різновид державної діяльності в юридичному аспекті отримав назву "правоохоронна діяльність", а органи, що її здійснюють, -"правоохоронні органи".
В Україні одностайного погляду на те, які органи належать до правоохоронних, немає як серед науковців, так і в чинному законодавстві. На сьогодні відсутнє конституційне закріплення поняття "правоохоронні органи" та системи правоохоронних органів. У чинній Конституції України це поняття вживається лише в ч. З ст. 17, да спеціальне завдання щодо забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону покладається на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. У коментарі зазначеної статті до правоохоронних органів віднесено: Службу безпеки України, внутрішні війська МВС України, міліцію та деякі інші державні структури, статус яких нині визначається підзаконними актами.
Закони України по-різному трактують поняття "правоохороні органи". Так, у в Законі України "Про основи національної безпеки України" зазначено, що "правоохоронні органи — органи державне влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій", а в Законі України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронним органами держави" правоохоронні органи визначаються як державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Статтею 2 Закону України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів здійснено перелік органів, що належать до правоохоронних, а сам органи прокуратури; органи внутрішніх справ; служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, держави контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Визначення ж у законі відсутнє. Отже, правоохоронні органи виконують як "правоохоронні функції", так і "правозастосовні функції".
Як бачимо, названі закони, як і деякі вчені-юристи, виділяють правоохоронні органи виходячи з основних напрямів (функцій) правоохоронної діяльності. Тобто для виконання функцій останньої існують конкретні органи, які, відповідно, і називаються правоохоронними.
Правоохоронні функції — це функції, здійснення яких спрямоване на виконання завдань з охорони правопорядку шляхом застосування примусових заходів.
Слід зазначити, що до правоохоронних органів належить лише такий державний орган, виконання яким однієї чи декількох головних правоохоронних функцій є визначальним у його діяльності. При цьому виконання другорядних (допоміжних) правоохоронних функцій не має великого значення, хоча їх виконують майже всі правоохоронні органи.
До головних функцій належать ті, що безпосередньо пов'язані з боротьбою зі злочинністю та правопорушеннями, які тягнуть юридичну відповідальність (профілактична; захисна; охоронна; ресоціалізаційна; оперативно-розшукова; розслідування злочинів; судовий розгляд справ про злочини; розгляд справ про адміністративні правопорушення; розгляд справ про фінансові та господарські правопорушення; виконавча).
До другорядних функцій належать: контрольна; дозвільна; правороз'яснювальна; аналітична та методична; інформаційна; нормотворча; координаційна.
Правоохоронні органи можуть виконувати також і інші функції, які взагалі не можна віднести до правоохоронних: розвідувальна, забезпечення урядового зв'язку, надання соціальної допомоги, антидиверсійна, конвойна тощо.
Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні до правоохоронних зараховує лише органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та підрозділи податкової міліції.
Виходячи із змісту ст. 7 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", до правоохоронних належать "органи, які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність".
Примітка до п. 1.1. Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів зазначає, що "під правоохоронними органами маються на увазі органи Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Держкомкордону, Державної митної служби Державної податкової адміністрації України".
Існує ще низка документів, в яких дано визначення або здійснюється перелік правоохоронних органів, проте одностайної думки не має. Не існує єдиного погляду на це питання і серед вчених. Так, О. Бандурка вважає, що правоохоронними органами заведено називати установи й організації у суспільстві та державі, основним завданням діяльності яких є забезпечення законності, боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями. І. Бондаренко пропонує розглядати це питання у широкому (всі державні органи, наділені певними повно важеннями у галузі контролю за додержанням законності і правопорядку) та вузькому розумінні (державні органи, спеціально створене для забезпечення законності і правопорядку, боротьби із злочинністю, яким з цією метою надані повноваження застосовувати передбачені законами заходи примусу і перевиховання правопорушників – суд, органи юстиції, прокуратури, внутрішніх справ, безпеки).
Я. Кондратьєв дає таке визначення поняттю "правоохоронний орган": "це державний орган, основним (або головним) предметом діяльності якого є законодавчо визначені функції або завдання з охорони права, відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності".
Виходячи із зазначеного вище, сформулюємо таке визначенню правоохоронні органи — це органи державної влади, які мають право контролю за дотриманням громадянами та юридичними особам Конституції України, законодавчих та інших нормативно-правових актів у межах визначеної його компетенції і здійснюють відповіді правозастосовні або правоохоронні функції.
Проте поняття "правоохоронні органи" необхідно відрізняти від поняття "правозастосовні органи", яке є більш широким. Застосовувати право означає діяти на підставі норм закону, без цього неможлива життєдіяльність громадян, держави і сучасного суспільства. Правом також користуються усі юридичні та фізичні особи, але про правозастосовні органи йдеться лише тоді, коли право застосовують державні органи, до яких належать усі органи держави, зокрема правоохоронні. Інакше кажучи, правоохоронні органи — це тільки частина правозастосовних органів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
