В агропромисловому секторі реальної економіки зберігаються механізми тінізації, започатковані ще за радянської доби. Особливо загрозливим для суспільства є зростання протиправних дій у сфері реформування відносин власності: привласнення і нецільове використання бюджетних коштів, державного та колективного майна; незаконне видавання сертифікатів на право володіння земельними паями; порушення вимог чинного законодавства щодо підприємницької діяльності (відсутність та незаконне отримання відповідних ліцензій та сертифікатів на право здійснення комерційних операцій з сировиною та готовою продукцією, незаконне використання торгового знака тощо); ухилення від погашення заборгованості за кредитами, отриманими під гарантії уряду, тощо. Численні порушення законодавства мають місце у виробництві та реалізації підакцизних товарів — лікеро-горілчаних та тютюнових виробів.
Такий стан пояснюється наявністю низки причин та умов, які сприяють вчиненню корисливих злочинів. До них належать чинники соціально-економічного, організаційно-управлінського, правового характеру.
Чинники соціально-економічного характеру:
• збитковість сільськогосподарського виробництва внаслідок диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, відсутності дотацій, високого рівня зношеності основних фондів, нерозвиненості сільської ринкової інфраструктури тощо;
• платіжна криза, нестача обігових коштів у підприємств, відсутність механізмів кредитування. З метою подолання платіжної кризи і вдосконалення управління бюджетними коштами в Україні визначено порядок проведення взаємозаліків коштів з фінансування видатків у рахунок погашення недоїмки платежів до бюджету;
• високий рівень бартерних операцій. У галузях АПК обсяг бартерних операцій залишається значним — 60 % (по Україні — близько 40 %). Більшість порушень у цій сфері економіки здійснюється у результаті фінансово-господарських операцій шляхом товарообміну сільськогосподарської продукції на пально-мастильні матеріали, сільгосптехніку, міндобрива, виконані роботи, надані послуги.
Тотальна бартеризація негативно впливає на реалізацію загальнодержавних інтересів, оскільки бартерні операції:
• 1) здійснюються поза грошовими розрахунками, тобто поза банківською системою, а отже, поза державним контролем, внаслідок чого бюджетам усіх рівнів постійно завдаються значні збитки;
• 2) супроводжуються безконтрольним маніпулюванням цінами, внаслідок чого реальна вартість товарів, які обмінюються, відчутно занижується, провокуючи тим самим диспропорції платіжного балансу. Бартер не дозволяє провести політику вільного ціноутворення, що не сприяє розвитку ринкової економіки;
• 3) недостовірно відображають інформацію про фінансовий стан підприємства;
• 4) сприяють розвитку тіньового сектора економіки — підґрунтю злочинних угруповань. Фактично бартерні операції є одним з видів розкрадання бюджетних коштів, ухилення від сплати податків, що підживлює тіньову економіку;
• 5) невизначеність дійсної ціни земельних наділів, отриманих селянами у результаті розпаювання колгоспних земель і передання їх в оренду;
• 6) слабка матеріально-технічна та фінансова підтримка державою сільськогосподарських формувань, які створюються при розпаюванні землі та майна колгоспів.
Чинники організаційно-управлінського характеру:
• 1) неналежний контроль з боку держави та громадських організацій за процесом приватизації землі та об'єктів АПК. Ліквідація органів державного контролю, послаблення загального контролю з боку прокуратури, відомчого і позавідомчого ревізійного апарату, а також фактична бездіяльність ревізійних комісій сільгосппідприємств на практиці призвели до того, що багато керівників цих підприємств опинилися повністю поза державним та громадським контролем, що сприяло розкраданню ними грошових коштів, матеріальних цінностей і розбазарюванню земельних наділів, причому нерідко члени сільгосппідприємств були у повній матеріальній залежності від таких керівників і не мали можливості обстоювати свої законні права та інтереси;
• 2) неналежна організація бухгалтерського обліку, обліку та контролю за збереженням та використанням ТМЦ.
Переважна більшість сільськогосподарських підприємств розраховується зі своїми працівниками продукцією власного виробництва, і дуже часто податки взагалі не нараховуються.
Скрутне становище змушує сільгоспвиробників продавати техніку та інші основні засоби, але здебільшого зазначені операції також відбуваються без відповідного оприбуткування за бухгалтерським обліком;
3) відсутність належної роз'яснювальної роботи з боку Міністерства аграрної політики України, Держкомітету із земельних ресурсів України та місцевих органів виконавчої влади щодо купівлі-продажу земельних паїв. Необізнаність селян, важке матеріальне становище багатьох сільських родин змушують людей легко розставатися із землею, не відчуваючи реальної вигоди від володіння нею. Різниця між ціною продажу і номіналом земельних паїв коливається в регіонах від 50 до 100 разів.
Чинники правового характеру:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агропромисловий комплекс та економічна безпека країни“ на сторінці 3. Приємного читання.
