Промисловість (індустрія) — найважливіша галузь народного господарства, що справляє вирішальний вплив на рівень розвитку продуктивних сил суспільства; це сукупність підприємств (заводів, фабрик, шахт, електростанцій), зайнятих виробництвом знарядь виробництва як для самої промисловості, так і для інших галузей народного господарства, а також видобутком сировини, матеріалів, палива, виробництвом енергії, заготівлею лісу і подальшою обробкою продуктів, отриманих у промисловості або вироблених у сільському господарстві.
Промислова безпека — найважливіший вид економічної безпеки, що характеризує такий рівень розвитку індустрії, який забезпечує всі суспільні потреби у промисловій продукції, справляючи тим самим вирішальний вплив на динаміку розвитку продуктивних сил суспільства.
Генезис промисловості належить до періоду натурального домашнього господарства, в якому сировина добувалася і перероблялася. Становлення промисловості як самостійної галузі суспільного відтворення пов'язане з другим великим суспільним поділом праці — відокремленням ремесла від сільського господарства у стародавні часи.
Промисловість визначається галузевою, територіальною, функціональною та організаційною структурою.
Галузева структура відображає склад та співвідношення галузей промисловості.
Галузь промисловості — це сукупність підприємств, подібних за призначенням продукції, технологіями, що застосовуються, використаною сировиною. Існують різні варіанти галузевої структури.
Промисловість, яка займається, як уже зазначалося вище, виробництвом засобів виробництва (машини, обладнання, верстати та ін.), належить до групи "А", а та, що займається виробництвом предметів споживання (легкові автомобілі, пральні машини, холодильники, товари широкого споживання та ін.) — до групи "Б". У важку промисловість (група "А") повністю входить видобувна і частково обробна галузь, а в легку (група "Б") — лише обробна.
Промисловість складається з двох великих груп галузей — видобувної й обробної промисловості. До видобувної промисловості належать підприємства з видобутку гірничо-хімічної сировини, руд чорних і кольорових металів і нерудної сировини для металургії, не-металічних руд, нафти, газу, вугілля, торфу, сланців, нерудних будівельних матеріалів, легких природних заповнювачів і вапняку, а також гідроелектростанції, підприємства лісоексплуатації, з вилову риби і морепродуктів, водопроводи. До обробної промисловості належать підприємства з виробництва чорних та кольорових металів, прокату, хімічних і нафтохімічних продуктів, машин та устаткування, продуктів деревооброблення і целюлозно-паперової промисловості, цементу й інших будівельних матеріалів, продуктів легкої та харчової промисловості, а також підприємства з ремонту промислових виробів і теплоелектростанції.
В основі територіальної організації промисловості лежить її територіальна структура, яка відображає склад і співвідношення взаємопов'язаних форм територіального зосередження промисловості. Категорія "територіальна структура промисловості" відображає розміщення промислових об'єктів певними територіальними скупченнями у вигляді промислових пунктів, центрів, вузлів, агломерацій, районів.
Первинними елементами територіальної організації продуктивних сил є окремі села, джерела тих чи інших природних ресурсів, промислові пункти, що характеризують їх точкове розміщення. У промисловому пункті розміщується одне підприємство (найчастіше філія великого підприємства).
Промисловий центр — населений пункт з групою промислових підприємств, які часто взаємопов'язані спільними інфраструктурними виробництвами, а іноді — технологічними зв'язками.
Промисловий вузол — це локальне виробничо-територіальне зосередження кількох центрів і пунктів, в якому підприємства поєднуються певними виробничо-технологічними зв'язками, спільністю транспортно-географічного розміщення, загальними системами інфраструктури й поселень для найефективнішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.
Під промисловими агломераціями розуміють досить великі форми територіального зосередження багатьох промислових центрів навколо великого вузла, які відрізняються високим рівнем територіальної концентрації підприємств різних галузей промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових, освітянських, культурних закладів, а також високою густотою населення. Цій формі розміщення притаманні такі переваги:
• високий рівень концентрації та диверсифікації виробництва;
• максимально ефективне використання систем виробничої та соціальної інфраструктури.
Водночас саме тут формується несприятлива природно- і соціально-екологічна ситуація, складні транспортні проблеми тощо.
Промисловий район — велика територія з відносно однорідними природними умовами, з характерним спрямуванням розвитку продуктивних сил, відповідною спеціалізацією підприємств, виробничою та соціальною інфраструктурою.
Удосконалення територіальної структури промисловості на основі подальшого розвитку процесів територіальної організації виробництва, територіальної концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, раціонального розміщення підприємств і формування промислових комплексів є одним з найважливіших завдань територіальної організації виробництва.
Територіальна концентрація є процесом зосередження виробництва в центрах, вузлах, агломераціях, районах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Промисловість — вирішальний чинник економічної безпеки“ на сторінці 1. Приємного читання.
