Характерною особливістю торгівлі є її мінімальна інерційність порівняно з іншими господарськими структурами. Це зумовлює випереджувальну функцію торгівлі у процесі реформування господарського комплексу країни. У перспективі торгівля повинна бути стимулятором процесів реформування інших, більш інерційних галузей.
Про важливу роль торгівлі в умовах ринкового господарства свідчить досвід економіки розвинених країн. Частка капіталовкладень коштів у сферу товарного обігу в цих державах у кілька разів вища, ніж в Україні та інших державах СНД. У багатьох країнах частка послуг у валовому національному продукті перевищує 50 %, а в США вона становить більш ніж 66 %. Світовий ринок послуг у 80-ті роки зростав у 2,5 раза швидше, ніж ринок товарів. Якщо в 2002 р. у США у виробництві було зайнято трохи більше 20 % робочої сили, то у 2006 р. ця частка знизилася до 12 %. Така тенденція викликана підвищенням рівня життя населення, зміною пріоритетів у потребах, коли невиробнича сфера, особливо освіта, інформаційне обслуговування, зв'язок і торгівля, відіграють усе більшу роль в економші країни.
Торгівля є формою товарного обміну, який разом з економічними відносинами виробництва і розподілу визначає поняття "ринок". Вирішальною ознакою торгівлі як форми обміну є факт перетворення товарної вартості на грошову.
Рух суспільного продукту починається з виробництва, проходить стадії розподілу, обміну і завершується у споживанні. Виробництво і споживання утворюють між собою складний діалектичний і водночас суперечливий взаємозв'язок. Розподіл і споживання створюють механізм розв'язання суперечностей між виробництвом і споживанням. Усі стадії суспільного відтворення формують єдиний цілісний процес.
Як форма товарного обміну торгівля тісно пов'язана з усіма фазами суспільного відтворення. З одного боку, кожна фаза впливає на розвиток торгівлі, з другого—торгівля сприяє розвитку всіх фаз і процесу відтворення в цілому.
Значення торгівлі у відтворювальному процесі визначається також тим, що за її допомогою до населення доводиться практично в повному обсязі фонд особистого споживання. За станом розвитку торгівлі можна судити про успіхи або, навпаки, про недоліки розвитку економіки.
Поряд з описаною вище розподільчою концепцією є і так звана виробнича, яка ставить торгівлю в один ряд з виробництвом. Стверджується, що в торгівлі чисто торговельні функції переплітаються з виробничими, і тенденція така, що відбувається витіснення перших другими. Такий самий висновок лежить в основі класифікації галузей народного господарства, де торговельна галузь належить до виробничої сфери.
Як справедливо зазначалося ще у 80-х роках, важко знайти галузь народного господарства, де б усі види діяльності були продуктивними або непродуктивними. Так само і в торгівлі—продуктивний і непродуктивний різновиди праці тісно переплетені. Бачити мету торгівлі у продовженні виробничого процесу означає відмову від історичного відособлення торгівлі від виробництва. Головне призначення торгівлі визначається функцією реалізації, а не виробництва, і торговельний капітал бере участь у відтворювальному процесі лише за допомогою своєї функції реалізації вартості.
Деякі автори визначають торгівлю як форму розподілу. Абсолютна безперспективність такого твердження полягає в тому, що продукти розглядаються як безпосередній об'єкт розподілу. Однак вони можуть розподілятися безпосередньо як споживчі вартості лише при пануванні принципу розподілу за потребою. Відносини ж розподілу за працю є відносинами певної еквівалентності, що вимагає співмірності об'єктів розподілу. Споживчі вартості самі по собі неспівмірні, отже, не можуть бути безпосереднім об'єктом еквівалентних відносин, у тому числі і відносин розподілу за працю. Дехто називає торгівлею особливу діяльність людей, яка пов'язана зі здійсненням актів купівлі-продажу та становить сукупність специфічних технологічних і господарських операцій, спрямованих на обслуговування процесу обміну. На нашу думку, торгівля є ринковою формою підприємницької діяльності у сфері обміну, пов'язаною з продажем товарів і послуг для задоволення попиту споживачів.
Торгівля розвивається у межах усієї системи економічних законів. По-перше, це загальні економічні закони, до яких належить закон відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил, закон економи часу, закон пропорційного розподілу суспільної праці, закон зростання потреб. По-друге, це закони, притаманні товарній організації виробництва: закон вартості, закон попиту і пропозиції.
Торгівля у здійсненні вимог закону вартості виконує функції зміни форми вартості, внаслідок якої продукт набуває суспільного визнання. Механізм ринкових цін відображає запити споживачів і можливості виробників, тобто формується необхідна інформація про стан ринку.
В умовах ринкового реформування особливої виразності набуває закон попиту та пропозиції, який визначає еквівалентність обміну, співвідношення грошових і товарних потоків, платоспроможного попиту та пропозиції товарів і послуг з урахуванням їх асортименту та якості.
Згідно з вимогами закону попиту та пропозиції торгівля впливає на формування попиту, а не тільки є його фіксатором. Весь процес управління торговельною діяльністю спирається на інформацію про динаміку попиту населення.
Розвиток торгівлі має відбуватися не тільки за економічними законами, а й за законами сталого розвитку, концепція якого розроблена під егідою ООН, а головним принципом є задоволення життєвих потреб нинішньої генерації людей без позбавлення такої можливості майбутніх поколінь. Торгівля у поєднанні з продуманою екологічною політикою здатна зробити внесок у забезпечення сталого розвитку економіки. Сталість є важливою ознакою як загальнодержавного, так і регіонального розвитку, що передбачає тривалість збереження умов відтворення потенціалу території—його соціального, природо ресурсного, екологічного, господарського складників—у режимі збалансованості та соціальної орієнтації.
Визначення взаємозв'язку мети розвитку торгівлі і мети розвитку регіону дасть можливість спрямувати зусилля торговельних підприємств на розв'язання найважливіших економічних проблем. Здійснення торгівлею економічних зв'язків між галузями народного господарства, вдосконалення споживання і поліпшення побуту населення справляє вплив на забезпечення добробуту, потреб і зайнятості населення. Регіональні особливості чинять істотний вплив на стан торгівлі та ефективність проведення ринкових перетворень. У зв'язку з цим необхідно зупинитися на деяких з них.
Передусім варто звернути увагу на економічний потенціал регіону. Низька частка галузей, що виробляють товари народного споживання, є основною причиною недостатньої забезпеченості ними населення, хоча це підприємства зі швидкими віддачею та оборотом капіталу. Це поглиблює диспропорцію між грошовими прибутками населення та їхнім товарним покриттям на офіційних (не тіньових) ринках.
Структурні зміни, що відбуваються в умовах формування ринкової економіки, згортання потужностей у базових галузях посилюють процеси скорочення чисельності працюючих. Кількість безробітних станом на 1 січня 2006 р. дорівнювала 1 906,7 тис. осіб, що становить 8,9 % до економічно активного населення1. Високе безробіття стає однією з найважливіших соціальних проблем, що вимагає швидкого вирішення, у зв'язку з чим ще більш значущою стає роль торгівлі в системі галузей народного господарства тому, що більшість тих, що залишилися без роботи в інших галузях, "перекваліфіковуються" у працівників торгівлі, займаючи місця на ринках. Тому потрібна по-справжньому розвинена торговельна мережа для забезпечення потреб людей у продуктах і товарах народного споживання.
Різке зниження життєвого рівня населення викликало перерозподіл грошових видатків на користь придбання продуктів харчування, що обмежило попит на непродовольчі товари. Характеризуючи роздрібний товарооборот потрібно зазначити, що частка продовольчих товарів значно перевищує непродовольчі.
Зростання роздрібного товарообороту на тлі погіршення показників розвитку інших галузей свідчить про провідну роль торгівлі у становленні ринкового господарства.
За допомогою торгівлі відбувається суспільне визнання споживчих вартостей, створених у виробництві, відшкодовуються затрати праці і таким чином забезпечується процес розширеного відтворення. Торгівля виконує цю роль, здійснюючи обмін товарами шляхом купівлі-продажу. Як форма обігу торгівля не створює ані вартості, ані споживчої вартості, ані додаткової вартості, але активно впливає на зростання національного доходу шляхом прискорення реалізації товарів, створення більш оптимального зв'язку між виробництвом і споживанням. У цьому і полягає роль торгівлі як галузі народного господарства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка торгівлі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 21. Реформування торгівлі на основі концепції сталого розвитку“ на сторінці 2. Приємного читання.
