На процес ціноутворення тією чи іншою мірою впливає уся сукупність чинників, які поділяються на дві групи: загальні та специфічні. Загальні чинники, що визначають ціни на товари (продукцію, послуги), включають: гнучкість попиту, зростання цін зумовлює зменшення попиту й навпаки; високі технічні параметри та низька вартість експлуатації є важливими показниками для потенційного покупця і сприяють зростанню попиту на товар; оцінювання потенційних покупок з огляду на їхню ефективність, чинники, що впливають на вибір товару покупцем, за ступенем їхньої важливості розміщуються в такій послідовності: якість, технічне обслуговування, ціна; здатність надавати готовому виробу більшої привабливості для покупців: доступні ціни, узгоджені з показниками якості товару, є привабливішими для потенційних покупців.
Об'єктивно діють і специфічні чинники ціноутворення на основні види продукції виробничо-технічного призначення (сировину, основні й допоміжні матеріали, вузли та агрегати, основне та допоміжне устаткування).
Сировина підлягає лише тій обробці, яка полегшує її використання чи транспортування або приводить її у відповідність із чинними стандартами. За реалізації сировинних товарів на ринку ціни на них встановлюються з урахуванням вимог стандартів, обсягів попиту і продажу.
Основні матеріали, як правило, купують відповідно до специфікації, опрацьованої на базі чинних стандартів. Саме наявність встановлених стандартів є головним чинником ціноутворення на основні матеріали.
Допоміжні матеріали виконують на різногалузевих підприємствах майже однакові функції й у зв'язку з цим мають стійкий попит. Тому на встановлення ціни на такі матеріали впливають існуючий попит, їхні якісні показники та обсяги виробництва.
У зв'язку з природним прагненням покупців максимально обмежити кількість постачальників вузлів та агрегатів, останні зазвичай придбавають безпосередньо у виробників, які встановлюють ціну на них з урахуванням іміджу своєї продукції на ринку. Деякі вузли та агрегати є досить помітними в готовому виробі, що дає змогу виробникам реалізувати їх за вигідною для них ціною.
За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення.
1. Розрахунок ціни за методом "середні витрати плюс прибуток" є найпростішим і в практиці широко застосовується. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою:
Ц = ВС + П,
де Вс – середні витрати (собівартість); П – величина прибутку, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).
• 2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат (собівартості). Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального обсягу прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції.
• 3. Установлення ціни на основі суб'єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.
• 4. Метод ціноутворення "за рівнем поточних цін" ("за рівнем конкуренції") зводиться до того, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів. Залежно від особливостей продукції і типу ринку цей метод ціноутворення має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче від неї; установлення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів).
• 5. Метод ціноутворення "за рівнем попиту" передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару на ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги. За використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.
• 6. Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) щодо включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта),
• 7. Застосування методу встановлення зональних цін зводиться до того, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.
• 8. Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи повністю бере на себе витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлень від покупців.
• 9. Встановлення цінових знижок – підприємство-продавець змінює вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, враховуючи дострокову оплату, закупівлю великого обсягу продукції, систематичну та позасезонну її закупівлю, що дає змогу підтримувати стабільний рівень виробництва протягом року.
Вибір методу ціноутворення і встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розроблення цінової стратегії і тактики підприємства (організації). Надалі ціни постійно коригуються (регулюються) підприємством (організацією) і державою згідно із змінами кон'юнктури ринку та необхідними уточненнями стратегії ціноутворення стосовно різних видів продукції.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принципи ціноутворення на продукцію“ на сторінці 1. Приємного читання.
