Нематеріальні ресурси значною мірою впливають на кінцеві результати виробництва, а тому за ефектом дії розглядають як ресурси, що збільшують активи підприємства. Нематеріальні ресурси, які планується використати у виробничій діяльності, мають бути створені або придбані підприємством. Вартість нематеріальних ресурсів відображається в активі балансу підприємства і вони формують його нематеріальні активи.
Нематеріальні активи включають придбані підприємством за плату права користування природними ресурсами, об'єктами промислової власності та авторськими правами.
Нематеріальні активи – це засоби, що не мають матеріально-речової основи, визнаються об'єктами промислової власності, мають умовну вартість і приносять власникові певний дохід.
Основними ознаками нематеріальних активів є: відсутність матеріально-речової структури; використання протягом тривалого часу (понад один рік); здатність бути корисним підприємству; високий ступінь невизначеності розмірів можливого у майбутньому прибутку завдяки їх використанню; не мають грошової форми; не є дебіторською заборгованістю.
Класифікація та облік нематеріальних активів ведеться за такими групами:
• право користування природними ресурсами (право користування земельною ділянкою, надрами, іншими ресурсами природного середовища);
• право користування майном (право користування будівлею, виробничою площею, право на оренду приміщення);
• права на використання знаків для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви);
• права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції);
• авторські та суміжні з ним права (право на літературні та музичні твори, програми для комп'ютерів, бази даних);
• гудвіл – це вища ринкова ціна підприємства порівняно з вартістю його активів та зобов'язань на дату придбання. Іншими словами це різниця між ринковою та балансовою вартостями підприємства. Позитивний гудвіл означає, що ціна підприємства перевищує сукупну вартість його активів та зобов'язань, а негативний вказує на занижену ціну підприємства.
Правовий захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника.
Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.
Патент – виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.
Правова охорона торговельних марок та компонування інтегральних мікросхем здійснюється на підставі свідоцтва.
Правова охорона комерційному (фірмовому) найменуванню надається в тому випадку, якщо воно дає можливість відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним із моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів.
Право інтелектуальної власності на географічне позначення виникає з дати державної реєстрації. Обсяг правової охорони географічного позначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне позначення.
Особа, яка має авторське право, може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору, та зареєструвати своє право в офіційних державних реєстрах.
Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суть і класифікація нематеріальних активів“ на сторінці 1. Приємного читання.
