У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається такими показниками:
• 1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);
• 2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношенням річного випуску продукції та середньорічної її величини).
Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у багатьох галузях економіки і передовсім у промисловості не перевищує 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно (у нормативні строки) не освоюються. Це обумовлюється тим, що функціонування підприємств нині адекватно реагує на зміну загальноекономічної ситуації та характер здійснюваних заходів щодо структурної перебудови економіки.
Аналіз використання виробничої потужності українських підприємств показує, що основні чинники, які впливають на рівень їхнього завантаження, можна поділити на дві групи: зовнішні і внутрішні, залежні від рівня господарської діяльності підприємства. До першої групи слід віднести рівень доходів населення, попит на продукцію, загальну економічну кон'юнктуру ринку і рівень концентрації виробництва. До факторів другої групи належать рівень технології і якість продукції, кваліфікація робочої сили, забезпеченість матеріалами, паливом, електроенергією, рівень організації виробництва, змінний режим роботи підприємств та інше. Вирішальним становищем, що відображає загальну економічну кон'юнктуру, є надходження замовлень. Вплив інших факторів визначається як закономірностями розвитку і функціонування економіки, так і рівнем господарської діяльності підприємств. Загальна ситуація в економіці України тісно пов'язує дію чинників обох груп.
Суттєвий вплив на ступінь завантаження виробничих потужностей надає рівень концентрації виробництва. На підприємствах з основним капіталом понад 50 млн. грн. рівень завантаження виробничих потужностей вище, ніж на середніх, які виробляють невелику кількість видів продукції. Середні підприємства мають обмежений перелік етапів технологічного циклу і, отже, мають меншу гнучкість, коли змінюються вимоги ринку. У великих підприємств з універсальною технологією більше можливостей для підтримки порівняно високого рівня використання виробничих потужностей. На цих підприємствах спади виробництва відбуваються рідше. Розрив між вищою і нижчою точками завантаження виробничих потужностей у них менше, ніж у невеликих підприємств.
У багатьох підприємствах головною причиною недовантаження виробничих потужностей є глибока диспропорція в структурі їхнього використання, що характеризує недостатню пристосованість виробництва до зміни попиту, появи потреби в новій продукції. Певною мірою тут позначається недостатнє в останні роки фінансування наукових досліджень і впровадження нових технічних розробок у виробництво.
Підвищення використання виробничої потужності підприємства є основою його ефективного господарювання. Вирішення цієї проблеми зумовлює збільшення виробництва продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності виробництва, створення нагромаджень у підприємстві для реалізації інвестиційно-інноваційних проектів та поліпшення матеріального стимулювання працівників.
Успішне функціонування виробничих потужностей забезпечується на основі екстенсивних та інтенсивних факторів поліпшення їхнього використання. Екстенсивне поліпшення використання виробничих потужностей здійснюється, з одного боку, на основі збільшення часу роботи об'єктів основного капіталу в календарному періоді, а з іншого, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всіх наявних основних засобів у підприємстві.
Основними напрямками збільшення часу використання виробничих потужностей є скорочення та ліквідація внутрішньо змінних простоїв обладнання шляхом підвищення якості ремонтного обслуговування обладнання, своєчасного забезпечення основного виробництва сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, забезпечення виробництва робочою силою; скорочення цілоденних простоїв обладнання, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.
Повне використання змінного фонду робочого часу діючого парку устаткування дозволяє без додаткових капіталовкладень збільшити обсяг продукції і знизити її собівартість. Збільшення часу роботи окремих верстатів, апаратів сприяє зростанню випуску продукції і зниженню капіталомісткості в тому випадку, якщо дана стадія процесу є "вузьким місцем" у загальному технологічному "ланцюжку". Збільшення часу роботи всього технологічного устаткування також веде до зростання обсягу виробництва і зниження капіталомісткості продукції.
Важливим шляхом підвищення ефективності використання основного капіталу і виробничих потужностей є зменшення кількості зайвого устаткування та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування.
Важливим резервом підвищення ефективності використання основного капіталу і виробничих потужностей є забезпеченість їхнього завантаження. Підвищення інтенсивності завантаження обладнання може бути досягнуто на основі модернізації діючих машин і механізмів, встановленні оптимального режиму їхньої роботи. Досягнення оптимального режиму технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основного капіталу, зростання чисельності працівників і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції.
Інтенсивність використання основного капіталу підвищується також шляхом вдосконалення технології виробництва, досягнення проектної продуктивності техніки, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.
Важливим напрямком підвищення ефективності використання виробничих потужностей є удосконалення структури основного капіталу. Оскільки збільшення випуску продукції досягається у провідних цехах, то важливо підвищувати їхню частку в загальній вартості основного капіталу. Збільшення основного капіталу допоміжних виробництв призводить до зростання капіталомісткості продукції, так як збільшення випуску продукції при цьому не відбувається. Проте без пропорційного розвитку допоміжного виробництва основні цехи не можуть функціонувати з повною віддачею. Тому встановлення оптимальної виробничої структури основного капіталу у підприємстві є досить важливим напрямком поліпшення їхнього використання.
На успішне рішення проблеми поліпшення використання основного капіталу, виробничих потужностей і зростання продуктивності праці значно впливає створення великих виробничих об'єднань.
Підвищення рівня механізації, вантажно-розвантажувальних і складських робіт є основою ліквідації наявної диспропорції у розвитку основного і допоміжного виробництва у підприємствах. Це забезпечує вивільнення значної кількості допоміжних робітників і забезпечення основних цехів робочою силою, підвищення коефіцієнта змінності роботи підприємств і збільшення виробництва продукції без додаткового залучення робочої сили. Вирішення проблеми поліпшення використання основного капіталу і виробничих потужностей підприємств шляхом їхньої реконструкції, розширення, механізації та автоматизації виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці має важливе економічне і соціальне значення.
Рівень використання виробничих потужностей і основного капіталу значною мірою залежить від досконалості системи морального і матеріального стимулювання. Аналіз техніко-економічних показників підприємств, що працюють у нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тому числі введення плати за основний виробничий капітал, перегляд оптових цін, створення заохочувальних фондів сприяють поліпшенню використання виробничих потужностей підприємств.
РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Рівень використання виробничої потужності підприємств та напрями його підвищення“ на сторінці 1. Приємного читання.
