У широкому розумінні ринок є цариною прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. У вужчому розумінні ринок – це сфера товарного обігу і пов'язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі- продажу товарів.
Розширене трактування розкриває важливий суттєвий аспект ринку, який дає змогу визначити його місце і роль у процесі відтворення: ринок забезпечує органічний зв'язок між виробництвом і споживанням, перебуває під їхнім впливом і сам впливає на них; на ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту і затраченої на його виготовлення праці, встановлюється співвідношення між попитом і пропозицією, яке формує певний рівень цін на товари та послуги.
Окрім спеціальної функції із забезпечення руху товарів від виробника до споживача ринок виконує в економічній системі суспільства регулятивно- контрольну й стимулюючу функції. Світовий досвід визнає, що ринок є найдосконалішим інструментом саморегуляції суспільного виробництва. Через його посередництво визначається, що, скільки, коли, як і для кого виробляти. Унаслідок дії закону вартості та закону попиту і пропозиції встановлюються необхідні відтворювальні пропорції, оптимізується розподіл інвестиційних, матеріальних і трудових ресурсів між сферами діяльності та галузями виробництва, забезпечується дійовий економічний контроль за раціональним суспільно-допустимим рівнем виробничих витрат.
Стимулююча функція ринку полягає в тому, що він ініціює виробництво саме тих товарів, які потрібні споживачам. Через механізм конкуренції ринкові відносини активно впливають на розширення асортименту й поліпшення якості продукції, вилучення з виробництва і споживання застарілих видів продукції, які не мають перспективи розширення збуту.
Прагнення дістати переваги на ринку стимулює інтенсивну і інноваційну діяльність виробників, спрямовану на своєчасне оновлення техніко-технологічної бази підприємств, освоєння нових видів продукції і послуг, а також підсилює спонукальні мотиви працівників до підвищення своєї кваліфікації, творчої та високопродуктивної праці.
Ринкові відносини мають загальний характер, поширюються на всі господарські сфери й регіони країни, проникають у всі частини національної економічної системи. У ці відносини вступає безліч суб'єктів, а у сферу обігу надходять різноманітні товари й послуги, що формує складну та багатовимірну структуру ринку. Вивчення останньої передбачає комплексне дослідження єдності, взаємозв'язку і взаємодії складових елементів ринку, пошуки та розвиток нових організаційних форм господарських зв'язків і товарно-грошового обміну, управління попитом і пропозицією, механізмами налагоджування основних ланок виробництва на ефективний режим господарювання.
Найбільше охоплення суб'єктів ринку, їхнє групування з урахуванням специфічних особливостей ринкової поведінки досягається виділенням п'яти основних типів ринків:
• ринку споживачів – окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;
• ринку виробників – сукупності осіб і підприємств, що закуповують товари для їхнього використання у виробництві інших товарів та послуг;
• ринку проміжних продавців (посередників) – сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або їхнього здавання в оренду іншим споживачам із зиском для себе;
• ринку громадських установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій;
• міжнародного ринку – зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.
Укрупнений поділ ринку за суб'єктним складом, а також більша його структуризація з урахуванням продуктово-ресурсної наповнюваності, яка охоплює ринки продовольчих і непродовольчих товарів широкого вжитку, ринки знарядь праці, сировини, матеріалів, енергії та інших видів продукції виробничого призначення, ринки житла, землі, природних багатств тощо мають важливе аналітичне і практичне значення для забезпечення структурної збалансованості ринку, а також розроблення суб'єктами господарювання своєї маркетингової стратегії.
Відповідно до ступеня монополізації розрізняють такі типи ринків: монопольний, олігополістичний, досконалої (чистої) та монополістичної конкуренції.
Монополістичний ринок має місце тоді, коли одне підприємство є єдиним постачальником конкретного продукту, для якого нема близьких замінників. Виходячи з цього у покупця немає вибору, а монополіст може не витрачати кошти на рекламу, диктуючи ціни, тому що входження на ринок заблоковано економічними, технічними, юридичними та іншими бар'єрами. Відповідно, підприємство за умов монополії називається монополістом, а ринок, на якому діє монополіст, – монопольним ринком.
Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" містить визначення ще двох категорій, що стосуються монопольного ринку: "монопольного утворення" та "монопольного становища".
Монопольне утворення – підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інша організацій форма, що займає монопольне становище на ринку. Монопольне становище – домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним визнається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%. Рішенням Антимонопольного комітету України може визнаватися монопольним також становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару менше 35%.
Класифікація монополій зводиться до трьох основних видів: природної, адміністративної та економічної.
Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на певний товар краще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі лежать особливості технологій виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана. Прикладом можуть служити послуги зв'язку, енергопостачання. У цих галузях існує обмежена кількість підприємств, і тому, природно, вони посідають монопольне місце на ринку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ринкове середовище функціонування підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
