Технічні нововведення мають визначальний вплив на розвиток економіки і, крім того, впровадження технічних інновацій вимагає інвестування значних коштів, то важливим є питання оцінки економічної ефективності цих заходів.
Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь- якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту можна у таких формах – національній (загальний ефект за умовами використання нововведень) та господарській (ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень).
Національний економічний ефект визначається через порівнювання результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання; він відбиває ефективність тієї чи тієї групи технічних нововведень з погляду їхнього впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.
Господарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука-виробництво- експлуатація (споживання)", дає змогу оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів.
Перша форма економічного ефекту як оцінний показник використовується на стадіях обгрунтування доцільності розробки та наступної реалізації нових технічних рішень і вибору найліпшого варіанту, а друга – у процесі реалізації новин (нововведень), коли вже відомі ціни на нову науково-технічну продукцію та обсяги її виробництва. Незважаючи на відмінності між двома формами виразу економічного ефекту, способи їхнього обчислення є ідентичними; ефект Б визначається як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на досягнення таких за певний розрахунковий період, за формулою:
Еt=рt-Вt
де Pt – вартість результатів від нововведень за певний період, грн
Bt – витрати на впровадження нововведень за певний період, грн Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинника часу, тобто приводити до одного моменту часу – розрахункового року за допомогою спеціального коефіцієнта приведення (), що обчислюється за формулою:
де – норматив приведення різночасних витрат і результатів
– розрахунковий рік;
і – рік, за який витрати і результати приводяться до розрахункового року.
Абсолютні значення розрахованих за цією формулою коефіцієнтів приведення () для відповідних років наведено в табл. 9.1.
З урахуванням чинника часу господарський економічний ефект у формі прибутку від технічних нововведень дорівнює:
де – вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t -му році розрахункового періоду;
– відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.
Початковий рік розрахункового періоду – це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду заведено вважати момент завершення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює розробку, освоєння виробництвом і використання в підприємстві. Він може визначатись нормативними (очікуваними) строками оновлення продукції або засобів праці з урахуванням їхнього техніко-економічного старіння.
Таблиця 9.1
Абсолютні значення коефіцієнтів приведення для відповідних років розрахункового періоду
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка ефективності нововведень“ на сторінці 1. Приємного читання.
