Фінансовий лізинг – це лізинговий договір, в якому передбачено виплату за період дії договору суми, що дорівнює повній амортизації машин і устаткування, або не менше 60% вартості об'єкта лізингу. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викупається ним за залишковою вартістю.
Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат або до складу основного капіталу такого орендодавця. Основний капітал, переданий у фінансовий лізинг, включається до складу основного капіталу орендаря. В операціях фінансового лізингу на початкових стадіях беруть участь три суб'єкти: виробник або продавець устаткування, який, уклавши угоду купівлі-продажу або поставки, втрачає право власності (право повного господарського відання) на зазначене устаткування; орендодавець (лізингова компанія), який укладає договір купівлі-продажу з виробником і стає власником устаткування; орендар, який отримує майно у володіння та користування і здійснює орендні платежі. Це традиційна і найпоширеніша форма проведення лізингової операції, яку повністю фінансує орендодавець, і тому її називають прямою лізинговою операцією – прямим лізингом.
Разом з тим у комерційній практиці використовується непрямий лізинг, при якому до кола суб'єктів, що беруть участь у такій операції, залучається банк, який фінансує угоду. При цьому можуть застосовуватися дві схеми здійснення непрямих лізингових операцій. За першою банк надає лізинговій компанії кредит на придбання устаткування під заставу цього устаткування, а лізингова компанія, здавши устаткування в оренду, сплачує банкові кредит і проценти за користування ним за рахунок отриманої орендної плати. За другою схемою банк сам купує устаткування (стає його власником), за допомогою лізингової компанії здає його в оренду і отримує орендні платежі. Роль лізингової компанії зводиться до обслуговування цієї операції. При цьому можливе укладання договору про сумісну діяльність між банком і лізинговою компанією.
При фінансовому лізингу лізингоодержувач: зараховує об'єкт лізингу на свій баланс; нараховує амортизацію; одержує податковий кредит відразу на всю вартість об'єкта лізингу (відсотки по фінансовому лізингу не обкладаються ПДВ і ставляться в повному обсязі на валові видатки); не залучає додатковий позиковий капітал і в балансі підприємства лізингоодержувача підтримується оптимальне співвідношення власного й позикового капіталів; одержує безкоштовну розстрочку на весь період лізингу по видатках, пов'язаним з обслуговуванням предмета лізингу.
При оформленні договору лізингу не потрібно додаткового фінансового забезпечення. На предмет лізингу не може бути накладене стягнення третіх осіб. Предмет лізингу не може бути об'єктом податкової застави. При цьому здійснюється обов'язкове страхування переданого майна. Оформляється один договір – фінансового лізингу (у випадку включення страхування в лізингові платежі).
Підприємство-лізингоодержувач припиняє сплачувати лізингові платежі після закінчення терміну чинності лізингової угоди. Лізингоодержувач при цьому має право: повернути обладнання лізингодавцеві; поновити або укласти нову лізингову угоду; придбати обладнання за залишковою вартістю. Спосіб дальшого використання лізингового майна залежить від напрямків інвестиційної стратегії підприємства. Лізинг-кредит сприяє активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності підприємств.
ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лізингове кредитування підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
