Використання контокорентного кредиту пов'язане з порівняно більшими витратами для підприємства. Відсотки за користування позичкою за контокорентним рахунком є найвищими в банківській практиці. Однак контокорентний кредит має й певні переваги для підприємства- позичальника: відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні дні користування; кредитними коштами підприємство може скористатися будь- коли без укладення додаткової кредитної угоди.
Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.
Переваги такого кредиту для підприємства: гарантія того, що кредити, які надаються своїм контрагентам, можуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковою ставкою; у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем банки не вимагають додаткових гарантій від підприємств; такий кредит поліпшує умови ліквідності суб'єкта господарювання.
Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданої підприємством заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє репутацію підприємства-векселедавця, а також підприємства – пред'явника векселя. Коли їхній фінансовий стан є позитивним, банк дисконтує векселі.
Погашення вексельного кредиту здійснюється в день оплати векселя платником (трасантом). Коли трасант неплатоспроможний, відповідальність за зобов'язаннями несе пред'явник векселя та інші особи, що мають солідарну відповідальність за цим векселем. Усі операції з обліку векселів здійснюються банком на підставі договору, укладеного з підприємством – власником векселя. Предметом договору є порядок і умови придбання банком прав за векселем через його оплату до настання строку платежу.
До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать: акцептний кредит; авальний кредит.
Акцептний кредит мас короткостроковий характер і використовується для фінансування оборотного капіталу підприємства, переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Цей кредит дешевший для підприємств проти вексельного, оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.
На відміну від дисконтування векселів акцептний кредит надається векселедавцеві (платникові за векселем) і виступає як гарантійна послуга. У світовій банківській практиці ця операція здійснюється за класичною схемою: кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя, де одержувач коштів указує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду здійснити платіж. Підприємство виставляє вексель на банк, тобто банк стає трасатом. Банк акцептує вексель з умовою, що до настання строку платежу за векселем підприємство внесе в банк суму, необхідну для його погашення. Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований банком вексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплати своїх зобов'язань перед іншими кредиторами та розрахунків з іншим банком.
Оскільки умовою акцептованого кредиту є грошове покриття суми векселя позичальником до настання строку погашення векселя, банки ставлять високі вимоги до надійності підприємств. Якщо підприємство не виконало своїх зобов'язань перед банком-гарантом, банк згідно з вексельним правом виставляє зворотну вимогу до векселедавця з наступним примусовим стягненням боргу з підприємства-позичальника. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію. У зв'язку з ненадійним фінансовим станом більшості підприємств в Україні акцептний кредит не набув широкого застосування.
Авальний кредит – це позичка, коли банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. Підприємство – одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю суму векселя за платника. За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають із гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.
Принципова різниця між авальним та акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За надання авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність з іншими учасниками вексельного обороту. Вимога кредитора може бути звернено як на підприємство, так і на банк.
Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного кредиту є позички, що видаються під заставу векселів. Банки можуть відкривати підприємствам спеціальні позичкові рахунки і відображати на них суму наданої позички, забезпечену прийнятими векселями. Позички оформляються без зазначення строку або до настання строку погашення векселів, що їх беруть у заставу.
Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення не за їхньою повною вартістю, а за 60-90% номіналу залежно від кредитоспроможності підприємства, що заставляє векселі, і надійності самих векселів. Погашення позички під векселі робить саме той, хто користується кредитом, після чого банк повертає йому векселі на суму погашеного боргу. Якщо від самого підприємства гроші ие надходять, то на погашення позички обертаються суми, які надходять в оплату векселів.
В основу факторингового обслуговування покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства постачальника за відвантажену продукцію, тобто передавання банкові постачальником права вимагати платежі з покупця продукції. Підприємству відкривається факторинговий рахунок, де здійснюється облік усіх факторингових операцій. Факторингом переважно користуються малі та середні підприємства, оскільки їм частіше бракує оборотних колітів.
Суть факторингу зводиться до того, що банк купує в підприємства- постачальника право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) і переказує постачальникові (продавцеві) 70-90% суми коштів за відвантажену продукцію в момент подання всіх необхідних документів. Після отримання платежу від покупця банк переказує продавцеві (постачальникові) залишок коштів (30-10 %) за мінусом відсотків за факторинговий кредит та комісійної винагороди.
Перед укладенням факторингової угоди банк вивчає підприємство- постачальника з погляду відповідності таким вимогам: продукція має бути високої якості і користуватись попитом на ринку; постачальник повинен мати стійкі темпи зростання виробництва і дотримуватися чітко встановлених умов пролажу продукції; підприємство має бути фінансово стійким та мати добру репутацію.
Факторинг з правом регресу дає змогу банкові (факторинговій компанії) повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, віл оплати яких відмовився покупець, і вимагати повернення підприємством- постачальником коштів. Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія) бере на себе весь ризик щодо платежу.
Повне факторингове обслуговування включає, крім суто факторингових послуг, надання низки інших: аудиторських, обліку дебіторської заборгованості, повного управління борговими зобов'язаннями. Частковий факторинг – це оплата банком (факторинговою компанією) лише рахунків- фактур постачальника.
Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку (факторинговій компанії).
Факторинг без попередньої оплати – це такий вид факторингу, коли банк (факторингова компанія) зобов'язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи лише в день оплати документів боржником.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка і фінанси підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Банківське кредитування підприємств“ на сторінці 2. Приємного читання.
