Технологічні нормативні витрати електроенергії підприємств теплоенергетики – це витрати електроенергії на основні й допоміжні технологічні процеси виробництва, транспортування і постачання теплової енергії, транспортування купованої теплової енергії, а також технічно неминучі втрати.
Тимчасова перенапруга – підвищення напруги у точці електричної мережі вище 1,1Uном тривалістю більше 10 мс, що виникає у системах електропостачання при комутаціях або коротких замиканнях.
Типізація енергоспоживчих процесів – процеси споживання енергії відповідно до їх призначення розподіляють на три основні групи: технологічні (у промисловості та сільському господарстві); транспортні, пов'язані з переміщенням матеріалів, вантажів, людей, та господарсько-побутові. За цільовим призначенням і потенціалом енергії, що використовується у споживача, у складі кожної групи можна виділити такі основні види процесів: силові; високотемпературні; середньотемпературні; низькотемпературні; електрофізичні; освітлення.
Товар – усе те, що може задовольнити нестачу або потребу і пропонується ринку з метою залучення уваги, використання, придбання або споживання.
Точка контролю якості електроенергії – точка загального приєднання, межа розподілу балансової належності, виводи електроприймачів або інша точка мережі, взята за погодженням між енергетичною компанією і споживачем як точка мережі, в якій за наявності претензій будь-якої зі сторін договору енергопостачання буде відбуватися перевірка дотримання договірних вимог з якості електроенергії, яка є основою для розрахунків за їх порушення.
Тренд – це тривала тенденція зміни енергетичних показників.
Тривалість одного обороту обігових, коштів – показник ефективності використання обігових коштів підприємства, який показує, упродовж якого періоду (за скільки днів) обігові кошти здійснюють один оборот.
Трудовий потенціал – наявні або очікувані кількісні та якісні трудові фактори, якими володіє суспільство (національна економіка, регіон).
Трудові ресурси – економічно активне, працездатне населення, тобто частина населення країни (регіону), що має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності і знання для роботи у виробничій сфері.
Трудомісткість продукції – витрати робочого часу на одиницю виробленої продукції або виконаної роботи.
Узагальнювальні показники використання основних фондів – показники, що залежать від багатьох техніко-організаційних та економічних факторів і виражають кінцевий результат використання основних фондів. До них належать фондовіддача і фондомісткість.
Учасники енергетичного ринку – підприємства та організації, які видобувають, збагачують, переробляють паливно-енергетичні ресурси, виробники електричної, теплової, сонячної, вітрової видів енергії, споживачі енергії – підприємства, організації, установи, а також індивідуальні споживачі – фізичні особи, державні органи управління енергоринком, профспілки.
Фактори зниження собівартості продукції – умови, рушійні сили, що забезпечують зниження собівартості. До основних із них належать підвищення техніко-економічного рівня виробництва; підвищення рівня організації виробництва і праці; зміна обсягів і структури продукції.
Фактори зростання продуктивності праці – рушійні сили чи об'єктивні умови, що визначають можливості підвищення продуктивності праці на підприємстві; поділяються на чотири основні групи: матеріально-технічні, організаційні, економічні й соціальні.
Фізичне спрацювання (зношення) основних фондів – це втрата основними фондами їх споживчої вартості, тобто певних властивостей. Фізичне зношення відбувається як при функціонуванні основних фондів, так і при їх бездіяльності (наприклад, вплив корозії).
Фіксовані ціни – ціни, що встановлюються державними органами на обмежене коло товарів (електроенергія, комунальні послуги тощо).
Фінансова діяльність підприємства – вид діяльності підприємства, пов'язаний із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування (залучення додаткового акціонерного капіталу, емісія облігацій та інших цінних паперів, залучення кредиту, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і кредитів).
Фонди обігу – частина обігових коштів, пов'язаних з обслуговуванням процесу обігу товарів. До фондів обігу належать: готова продукція, що зберігається на складах підприємства; товари, відвантажені споживачу, але ним не оплачені; кошти в розрахунках і готівка.
Фондовіддача – вартісний показник випуску продукції на виражену у вартісних одиницях величину основних фондів.
Фондомісткість – вартісний показник величини основних виробничих фондів, яка припадає на кожну грошову одиницю продукції, що випускається.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка енергетики» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГЛОСАРІЙ“ на сторінці 12. Приємного читання.
