де і – номер можливого варіанта ухвалених рішень.
Розглянуті ситуації залежно від цільової настанови рішення умовно можуть бути названі інвестиційними, ресурсними і комбінованими.
Інвестиційні цільові настанови охоплюють ті випадки, коли метою господарського рішення є максимізація результату при використанні обмежених ресурсів. Найчастіше це пошук напрямків найвигіднішого вкладення коштів (капіталу). Основний критерій ухвалення рішень – максимізація прибутку ("гроші заради грошей"). У цьому випадку доводиться мати
справу з відносно фіксованою сумою вихідного капіталу (ресурсів, коштів, витрат), які потрібно (або можна) вкласти "у справу".
Приклад 2
Найбільш характерними прикладами реалізації цільової настанови даного напрямку можна вважати такі ситуації.
• На енергетичному підприємстві утворився надлишок капіталу, який необхідно (можливо) пустити в діло. "Компасом" у пошуку найбільш перспективного напрямку вкладення капіталу може бути показник "Обсяг можливого прибутку на кожний долар (гривню, карбованець) інвестованих коштів".
• На підприємстві знизилася рентабельність виробництва і реалізації енергетичної продукції. В умовах обмеженості коштів у фірми немає можливості здійснити комплексну масштабну трансформацію виробництва. Проте вона може мобілізувати деякий капітал на його обмежену модернізацію. Показник "Економічний ефект" може підказати пріоритетний напрямок (або пріоритетні напрямки) інвестування виділеного резерву коштів.
• На національному або регіональному рівні існує інвестиційний фонд підтримки інноваційних енергозберігаючих рішень (у тому числі на основі субсидування, дотацій або пільгового кредитування). Одним із критеріїв добору кандидатів на використання коштів фонду може бути очікувана величина народногосподарського ефекту від упровадження можливих результатів номінантів фонду. Необхідні розрахунки економічної ефективності можуть бути виконані незалежною групою експертів.
Ресурсні рішення ухвалюються в умовах, коли очікуваний результат (генеральна мета) уже заданий. Тому основне призначення таких рішень – вибір засобів (ресурсів, коштів), шо можуть забезпечити досягнення заданого (відносно фіксованого) результату ("ресурси заради результату"). Відповідно критерієм ухвалення рішень є мінімізація ресурсів при порівняльному результаті. Вихідними (у даному випадку такими, що мінімізуються) ресурсами можуть бути грошові кошти (капітал), матеріальні й енергетичні ресурси, трудові фактори (люди), час.
Приклад 3
Найбільш характерними прикладами, що ілюструють реалізацію цільових настанов розглянутого напрямку, можна вважати такі ситуації.
• На енергетичному підприємстві обрано пріоритетний напрямок інвестування вільного капіталу (наприклад, збільшення обсягів виробництва енергопродукції, створення тепличного господарства, виконання ремонтних робіт, надання транспортних послуг тощо). Після того як фахівці підприємства визначили місткість ринку й оптимальну потужність майбутнього виробництва, виникла проблема пошуку оптимального технологічного рішення. Оптимальним може вважатися варіант, який, забезпечуючи основні параметри технічного завдання (у тому числі й необхідний рівень якості майбутньої продукції або послуг), буде реалізований з мінімальними витратами.
• Для реалізації державної або муніципальної програми оголошений тендер. Серед прикладів конкретних завдань програми можна назвати забезпечення енергоресурсами, постачання структур, що фінансуються з державного (муніципального) бюджету, будівництво об'єктів соціальної інфраструктури та ін. При порівняльних якісних показниках вирішальним моментом для добору компаній – переможців тендера є пропонована ними вартість здійснення робіт.
Комбіновані цільові настанови виникають тоді, коли варіанти, що є альтернативними (тобто такими, серед яких доводиться вибирати, ухвалюючи рішення), значно розрізняються параметрами як своїх результатних, так і витратних характеристик.
Хоча зовні ситуація відрізняється від двох розглянутих вище напрямків, у конкретних умовах, що стосуються цього напрямку, як правило, зберігається пріоритетна цільова орієнтація "інвестиційного" чи "ресурсного" характеру. Якщо це відбувається за першим сценарієм, процес обґрунтування рішення мало відрізняється від "інвестиційних" ситуацій, із тією лише різницею, що як критерій ухвалення рішення замість величини економічного ефекту (Е→тах при В = const) використовується величина економічної ефективності (Е/В → max).
Приклад 4
Підприємство здійснює пошук напрямків інвестування вільного капіталу. До розгляду пропонуються 3 варіанти вкладання коштів, що характеризуються такими показниками економічного ефекту та витрат: Е1 = 250 тис. грн, Е2 = 320 тис. грн, Е3 = 380 тис. грн; Ві = 180 тис. грн, В2– 240 тис. грн, В3 = 320 тис. грн. Критерієм вибору найкращого варіанта є максимальна величина економічної ефективності (тобто еі/ Ві = еі → max). Отже, якщо е1 = 250 / 180 = 1,39; е2 = 320 / 240 = 1,33; е3 = 380 / 320 = 1,19, то найкращим варіантом вкладання коштів при інших однакових умовах є перший варіант, оскільки його економічна ефективність є максимальною.
Значно складніше підготувати обґрунтування рішень при пріоритетності отримання певного результату ("ресурсна" ситуація). Цілком ймовірно, основними критеріями ухвалення рішення в цьому випадку повинні бути неекономічні чинники, тобто конкретні технічні характеристики (продуктивність, кількість виконуваних функцій, інші технологічні або експлуатаційні показники). Величина ж економічної ефективності також може (і повинна) бути використана, але лише як одна з багатьох рівноцінних при розгляді характеристик або як допоміжний показник.
Приклад 5
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка енергетики» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методичні підходи до вибору інструментарію техніко-економічного обґрунтування господарських рішень“ на сторінці 2. Приємного читання.
