Для енергетики характерною рисою є наявність виробничих запасів, що належать до групи оборотних фондів, тому що в її основному виробництві відсутні напівфабрикати та незавершене виробництво.
За джерелами утворення обігові кошти підприємств поділяють на такі групи:
• власні та прирівняні до них;
• позичені (зокрема у формі кредитів банків);
• залучені (зокрема через акціонування).
Структура обігових коштів – це кількісне співвідношення окремих елементів у загальному обсязі обігових коштів, виражене у відсотках до підсумку. Тилова структура оборотних фондів енергетичного підприємства на прикладі ТЕС подана у табл. 3.1.
Наведені дані свідчать, що у структурі оборотних фондів ТЕС цілком відсутні через особливості технологічного процесу незавершене виробництво та напівфабрикати. У структурі виробничих запасів основне місце займає паливо і повністю відсутні витрати на основні матеріали й тару, решту становлять допоміжні матеріали й заласні частини для ремонту.
У своєму русі обігові кошти проходять послідовно три стадії: постачання, виробництво та збут.
Таблиця 3.1 – Типова структура оборотних фондів ТЕС (Мельник та ін., 2006; Економічне, 2012)
| Виробничі запаси, зокрема | 90-96 |
| – паливо | 80-85 |
| – запасні частини, допоміжні матеріали, малоцінні предмети | 8-11 |
| Інші, з урахуванням витрат майбутніх періодів | 4-10 |
| Разом оборотних фондів | 100 |
Перша стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона проходить у сфері обігу. Тут здійснюється перетворення коштів у форму виробничих запасів.
Друга стадія пов'язана безпосередньо з процесом виробництва. На цій стадії далі авансується вартість продукції, що виготовляється. Зокрема, до вартості використаних виробничих запасів додаються витрати на заробітну плату та відповідні нарахування, а також перенесена вартість виробничих основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.
На третій стадії кругообігу відбувається реалізація (продаж) готової продукції. Лише після того як товарна форма вартості виробленої продукції перетвориться у грошову, авансовані кошти повертаються на підприємство за рахунок частини виручки від реалізації продукції. Інша її сума йде на формування грошового накопичення – прибутку. Частина прибутку, призначена для розширення обігових коштів, приєднується до них і здійснює разом із ними подальші цикли обороту.
Грошова форма, яку отримують обігові кошти на третій стадії їх кругообігу, одночасно є і початковою стадією нового обороту коштів. Кругообіг обігових коштів, таким чином, відбувається за схемою
(3.1)
де Г – грошові кошти, що авансуються суб'єктом господарювання; Т – товар (засоби виробництва); НЗВ – незавершене виробництво; П – готова продукція, здатна перетворитися в товар (Т); V – готова продукція; Г' – грошові кошти, отримані від продажу продукції, що містять прибуток від реалізації.
Крапки (...) означають завершення чергової стадії.
Для того щоб процес виробництва та реалізації продукції йшов безупинно, необхідно, щоб обігові кошти перебували на підприємстві одночасно на всіх стадіях й у всіх формах.
Нормування обігових коштів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка енергетики» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ В ЕНЕРГЕТИЦІ“ на сторінці 3. Приємного читання.
