Розділ «ТЕМА 5. ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ»

Інформаційна база податкового менеджменту формується за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх інформаційних ресурсів відносять: законодавчі і нормативні акти (закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, міжнародні конвенції), які регулюють питання оподаткування і складання податкових звітів, декларацій. До внутрішніх інформаційних джерел відносять бухгалтерський баланс, головну книгу, звіти за різними напрямками діяльності підприємства тощо.

Рис. 5.8. Фактори, які впливають на зниження ефективності корпоративного податкового менеджменту

Якщо державний та корпоративний податковий менеджмент упродовж останніх років запроваджуються в практичну діяльність контролюючих органів, підприємницьких структур та організацій, то реалізація засад персонального податкового менеджменту є процесом досить складним через відсутність наукових праць, досліджень проблематики та комплексного аналізу теоретичних засад і механізмів.

На практиці податковий менеджмент реалізується через елементи, що є відносно самостійними комплексами податкових заходів, застосування яких ураховує діаметрально протилежні та еклектично поєднані індивідуальні пріоритети громадян й фіскальні інтереси держави. Проте лише за умови ефективного їх використання можна досягнути результату, що дорівнює максимально можливому, або синергічному (грец. sinergos) ефекту – процесу досягнення посилювального ефекту внаслідок взаємодії всіх складових, якими є: економічний аналіз, інформаційне забезпечення, оперативна робота, планування, прогнозування, оптимізаційне регулювання, контроль, засоби адаптаційного характеру, внутрішня і зовнішня координація, ризик-менеджмент управлінських рішень.

Податковий менеджмент є інтегральним поняттям. Однак, визначення персонального податкового менеджменту зводиться до його розгляду як системи практичних заходів з оптимізації цілеспрямованого впливу на оподаткування суб'єктів (фізичних осіб, сімей, домогосподарств) з метою максимізації ефектів, досягнення встановлених індивідуальних і суспільних пріоритетів і цілей у змінному ринковому середовищі шляхом ефективного використання наявних фінансових ресурсів.

Як і кожна система, система оподаткування фізичних осіб характеризується наявністю суб'єкта оподаткування, тобто учасника процесів справляння податку (платник, держава і державні органи), об'єкта оподаткування – явища, предмета чи процесу, внаслідок наявності якого сплачується податок, платника та носія податку. Однак вказаний перелік доцільно доповнити ще одним суб'єктом, а саме, учасником розподілу, оскільки дохід платника податків знаходить своє кінцеве споживання у сім'ї.

5.6. Поняття бюджетного фінансування, його організація та принципи

Держава за допомогою бюджетного фінансування, як форми бюджетного механізму, здійснює фінансування всіх заходів, пов'язаних із виконанням її функцій. Оптимальне поєднання важелів, інструментів цього механізму та раціональне використання усіх наявних елементів сприяє відповідному рівню соціально-економічного розвитку суспільства, забезпеченню виконання стратегічних завдань.

Бюджетне фінансування можна розглядати, як об'єктивне економічне поняття та як матеріальне вираження цього поняття. Під бюджетним фінансуванням розуміють сукупність грошових відносин, пов'язаних із розподілом і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються безоплатно і безповоротно шляхом надання бюджетних коштів юридичним та фізичним особам для проведення заходів, передбачених бюджетом.

Бюджетному фінансуванню властиві такі ознаки:

– бюджетне фінансування є однією з найважливіших форм фінансування видатків бюджету;

– його зміст проявляється у безповоротному наданню бюджетних коштів юридичним і фізичним особам;

– надання цих коштів здійснюється на проведення заходів, передбачених бюджетом;

– перелік цих заходів відповідає функціям держави;

– бюджетне фінансування з боку держави є формою бюджетного механізму, а збоку суб'єктів господарювання – однією з форм фінансового забезпечення.

Процес бюджетного фінансування регулюється Бюджетним кодексом України, базується і здійснюється на основі наукових принципів (рис. 5.9).

При формуванні цих принципів доцільно опиратися на принципи бюджетної політики, адже бюджетне фінансування є інструментом її реалізації. У теорії та практиці бюджетного фінансування особливе значення має правильний вибір й обґрунтування відповідних його форм.

Під формами бюджетного фінансування розуміють способи надання бюджетних коштів на заходи, передбачені у бюджеті відповідно до наукових принципів. За наведеними критеріями виділяють три найважливіші форми: кошторисне фінансування, бюджетне інвестування та державні трансферти.

Рис. 5.9. Принципи бюджетного фінансування

Кошторисне фінансування – це надання державою бюджетних коштів відповідно до затверджених бюджетів і бюджетних розписів бюджетним установам на цілі, передбачені їхніми основними фінансовими планами (кошторисами). У цьому визначенні вказується джерело коштів (затверджений бюджет), документ, який регулює розподіл коштів (бюджетний розпис), отримувачі коштів (бюджетні установи) та основний документ, який відображає цілі, на котрі виділяються кошти (кошторис).