Розділ «ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА СКЛАДОВІ БЮДЖЕТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ»

Найбільш повно система управління бюджетом реалізується у бюджетному процесі, який включає наступні стадії: складання проектів бюджетів; розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет

України (рішення про місцевий бюджет); виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства. Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

Методологічні засади бюджетного менеджменту передбачають врахування об'єктивних економічних законів та закономірностей розвитку суспільства, визначення принципів побудови, системи методів і методик, розробки власних підходів, використання спеціальної термінології та наукової мови, взаємозв'язок з іншими елементами економічної системи. Отже, цей вид менеджменту є самостійним видом управлінської діяльності, що має свій об'єкт, предмет, методологію, вирішує специфічні завдання, які не можуть бути розв'язані іншим шляхом.

1.3. Нормативно-правова база бюджетного менеджменту

Нормативно-правова база бюджетного менеджменту регулюється законодавчими та нормативно-правовими документами, загальний перелік яких визначений ст. 4 Бюджетного кодексу України. До них відносяться: Конституція України; Бюджетний кодекс України; Закон про Державний бюджет України; інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади; рішення органів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевих самоврядування, що відображено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Нормативно-правова база бюджетного менеджменту

Конституцією України визначено засади функціонування бюджетної системи, окреслено найважливіші повноваження органів державної влади, державного управління й місцевого самоврядування стосовно організації та правового забезпечення формування і використання бюджетних коштів. Також Конституція гарантує права територіальних громад безпосередньо та через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджувати бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць, контролювати їхнє виконання, встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону, вирішувати інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 85 Конституції України передбачено, що до повноважень Верховної Ради України відносяться: прийняття законів, включаючи ті, які стосуються місцевих бюджетів; затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, включаючи питання міжбюджетних відносин та розподілу доходів між державним і місцевими бюджетами; затвердження загальнодержавних програм охорони довкілля, економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, які впливають на наповнення місцевих бюджетів; утворення та ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів, міст, найменування та перейменування населення пунктів і районів, що впливає на кількість та обсяги місцевих бюджетів.

Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади згідно із статтею 116 Конституції України виконує ряд функцій, які впливають на формування доходів місцевих бюджетів, зокрема: забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної політики; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України; спрямовує роботу органів виконавчої влади, а також виконує інші функції, які пов'язані з наповненням місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 119 Конституції України, місцеві державні адміністрації як органи державної виконавчої влади на місцях на відповідній території забезпечують: виконання Конституції, законів та інших нормативно- правових актів України; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного розвитку, охорони довкілля; планування та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших, наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень, включаючи Й ті, які пов'язані з формуванням дохідної бази місцевих бюджетів.

Важливе місце Конституції України відведено місцевому самоврядуванню і його фінансовому забезпеченню. Так, ст. 140 передбачає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевою значення в межах Конституції і законів України. Матеріальною і фінансовою основою цього самоврядування, як зазначено у ст. 142 Конституції України, с рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти. Земля та природні ресурси, є теж у власності територіальних громад, а також об'єкти їхньої спільної власності. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Бюджетний кодекс України займає центральне місце у регулюванні бюджетних відносин. Ним визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Провідну роль у законодавчому забезпеченні бюджетного менеджменту відіграє Закон України про Державний бюджет. Він має чітко визначений предмет регулювання, що окреслений в ст. 40 Бюджетного кодексу України. Зокрема, в законі про державний бюджет затверджується: загальна сума доходів, видатків та кредитування державного бюджету; граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) державного бюджету і державного боргу, граничний обсяг надання державних гарантій, а також повноваження щодо цих гарантій, тощо.

Інші закони, які регулюють бюджетні відносини, окреслені в ст. 1 Бюджетного кодексу України, діють в частині, що не суперечить Конституції, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є: "Про Регламент Верховної Ради України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про Рахункову палату", "Про державні фінансові інспекції" та інші.

Постанови Кабінету Міністрів України є найчисленнішими з усіх джерел бюджетного законодавства. Саме постановами Кабінету Міністрів згідно з положеннями Бюджетного Кодексу визначається порядок:

– складання, розгляду, прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), виконання бюджету;

– перерахування міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетом, тощо.

Досить важливим джерелом бюджетного законодавства є нормативно- правові акти органів виконавчої влади, а саме Міністерства фінансів України, Державної Казначейської служби України, Державної фіскальної служби України, Державної фінансової інспекції України. Поряд з цим слід зазначити, що до джерел бюджетного законодавства слід віднести акти Президента України, Національного банку України, рішення місцевих рад.

Отже, бюджетне законодавство України побудоване за принципами, визначеними у Конституції України, які полягають у верховенстві закону та незалежності окремих ланок бюджетної системи країни, що будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

1.4. Система управління бюджетом