Розділ 12. МЕХАНІЗМ ПЛАТЕЖУ ПОГАШЕННЯ І ОПРОТЕСТУВАННЯ-ВЕКСЕЛІВ

• якщо векселетримач погодився на це, зробивши на векселі позначку "Відстрочено до...", "Оплату здійснити..." або іншу подібну формулу. Тоді вимоги векселетримача щодо платежу грунтуватимуться на засадах уже не вексельного, а цивільного права. Відносини векселетримача з іншими зобов'язаними особами в умовах відстрочення платежу передбачають і їхню письмову згоду. Ті ж із них, хто не висловив ЇЇ, звільняються від вексельної відповідальності;

• внаслідок обставин непереборної сили, наявність яких має бути підтверджена компетентними органами;

• за згодою векселетримача шляхом виписування нового векселя, який може бути оформлений як наказові даного тримача, так і у попередньому вигляді. Такий фактично пролонгований вексель зберігає силу вексельного права та підтверджує зобов'язання платника перед векселетримачем, яке погашається лише шляхом своєчасної оплати векселя. Тоді ж погашаються і зобов'язання усіх інших учасників обігу.

Платіж за векселем здійснюється за умов одночасного передання платежу боржником і зустрічного повернення векселя тримачем, який видає платникові відповідну розписку.

Якщо боржник оплачує вексель через свій обслуговуючий банк, він робить це шляхом виписування платіжного доручення, в якому детально вказує, за що і яку суму належить переказати у рахунок оплати такого-то векселя (номер, серія, дати складання та видачі векселя, дата пред'явлення векселя до платежу, найменування кредито-ра-ремітента, номер його рахунку і в якому банку, код електронної пошти).

Якщо платіж здійснює інша особа, ніж векселедавець чи акцептант, він виконується двома платіжними дорученнями: перше з них дає інформацію про вексельну суму, дату виписки і номер векселя, а друге — про сплату процентів.

Якщо вексель виписано в іноземній валюті, його можна оплатити як указаною валютою, так і гривнями за курсом НБУ, що склався на день настання терміну погашення чи платежу.

Розрахунки за векселями з участю комерційних банків можуть здійснюватися кількома варіантами:

по-перше, якщо кредитор і платник обслуговуються в одному банку, то отримана сума платежу негайно зараховується на особовий рахунок векселетримача;

по-друге, у разі прийняття векселя на комісію банк зобов'язаний: а) своєчасно пред'явити вексель, якщо потрібно, до акцепту; б) після збігу терміну платежу в себе чи в іншому банку за місцем проживання платника презентувати вексель до платежу; в) отримати платіж і своєчасно переказати кошти на особовий рахунок клієнта. Прогаяння терміну платежу чи прострочення терміну опротестування здатні зумовити втрату юридичної сили векселя. Ось чому комерційні банки ретельно ведуть щоденні реєстри векселів, своєчасно інформують платників про необхідність нагромадження ресурсів для забезпечення суми платежу, а у день настання строку платежу ще раз нагадують їм про необхідність його здійснення.

Свої особливості має розрахунок, коли банк придбав вексель шляхом дисконту і став отримувачем вексельної суми. За цих умов банкові належить виконати такі ж відстежувальні й контрольні функції та нести сувору відповідальність за прорахуйки — аж до погашення векселя і припинення його дієздатності.

Але припинення дії вексельного права стосується переважно тих випадків, коли платником виступає головний боржник — акцептант переказного векселя чи векселедавець простого. Якщо ж платником з тих або інших причин стає хтось із індосантів, авалістів чи довірених осіб, оплата означає лише часткове погашення вексельного зобов'язання. Тому вона так і називається — "платіж за векселем" (англ. payment). Кожен індосант чи аваліст, оплативши вексельну суму, отримує право закреслити свій і наступні за ним підписи індосантів та право регресного позову до попередніх векселезобов'язаних осіб. Це означає, що основне зобов'язання все одно залишається невиконаним. Воно буде цілком погашене за даним векселем лише тоді, коли задовольняться усі вексельні вимоги. За умовами регресного права це трапляється тільки в тому разі, коли вексель оплачує сам векселедавець. Водночас кінцевим платником може вимушено стати і той проміжний векселетримач, який з якихось причин не скористався правом регресу.

Вимоги щодо платежу припиняються лише шляхом пред'явлення позову за векселем або вимогою дії конкурсу і стосуються особи, котрій такі позов або вимога пред'явлені. Вона у свою чергу, оплативши вексель, має право висунути позов до своїх попередників — одного або ж усіх векселезобов'язаних осіб. При цьому перебіг терміну для пред'явлення відповідачем зворотної вимоги починається з часу вступу в дію судового рішення проти нього.

Водночас практика вексельного обігу знає випадки, коли вчиненню протесту заважають обставини непереборної сили, що затягують термін вексельної давності. Векселетримач тоді зобов'язаний без затримання повідомити про це свого індосанта і зробити на переказному векселі або на алонжі позначку про це повідомлення, вказавши дату і поставивши свій підпис, скріплений печаткою. Після припинення стихійних лих тощо векселетримач має пред'явити вексель для акцепту або для оплати, а якщо потрібно, то й здійснити протест.

За умов, коли дія непереборної сили триває понад ЗО днів після терміну платежу, для здійснення регресу не потрібні ні пред'явлення векселя, ні здійснення протесту. Зокрема, платіж за переказним векселем терміном "за пред'явленням" або "у такий-то час від пред'явлення" настає через 30-денний строк із того дня, коли векселетримач повідомив свого індосанта про обставини непереборної сили.

Для отримання платежу за переказним векселем терміном "у такий-то час від пред'явлення" 30-денний строк збільшується на строк від пред'явлення, що вказаний у векселі.

Розрахунки за міжнародними векселями здійснюються у ті строки вексельної давності регресивних вимог, які визначаються чинним законодавством країни, де складено вексель.

Пред'явлення векселя до платежу може бути ініційоване векселетримачем достроково, але воно не є обов'язковим для боржника. Він може на законних підставах або сплатити вексельну суму, або ж відмовитися це зробити аж до збігу терміну платежу.

Якщо запропонована платником сума достроково не прийнята, то він на власний ризик може внести її у депозит компетентному органові влади (нотаріусові, суду, державній скарбниці) за місцем платежу. При цьому він вказує причини депонування і несе затрати депозитного зберігання. Більше того, депонування вексельної суми ще не означає оплату векселя. Депонент цілковито розпоряджається нею і має право забрати її назад. Водночас депонування платежу на ім'я векселетримача вигідне усім зобов'язаним особам, оскільки воно усуває можливості виникнення регресного права проти векселепопередників і права вимоги неустойки за несвоєчасний платіж.

Згідно зі статтею 39 Уніфікованого закону про переказний і простий вексель, прийнятого Женевською конференцією 1930 р., векселетримач не може відмовитися від прийняття частини вексельної суми. Але за цю частину вексель не видається. Боржник може лише розраховувати на отримання розписки розміром сплаченої суми.