Розділ 5. ПОРЯДОК ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРЕКАЗНИХ І ПРОСТИХ ВЕКСЕЛІВ

• по-п'яте, індосанта — особи, яка передала вексель за передавальним написом іншій особі. Разом із цим вона може передати ЇЙ усі права, в тому числі право отримання платежу, а також обов'язки щодо виконання вексельних дій за дорученням. В останньому випадку власником векселя залишається поручитель, а напис може бути лише передавальним або перепоручительським.

Підставою для складання переказного векселя стають насамперед поставки у кредит товарів, коли трасат є боржником трасанта на відповідну суму. За інших умов трасант надає трасатові належне забезпечення або відкриває бланковий кредит. При цьому трасат має обов'язково акцептувати вексель. Лише після цього він стає доброякісним платіжно-розрахунковим документом, який може підлягати багаторазовому індосуванню, використовуватися для отримання кредиту в банку, реалізуватися як високолік-відний цінний папір на ринку векселів. Ним можна робити розрахунки за отримані товари й надані послуга, закладати у заставу під отримання кредитів, сплачувати податки та ін.

Згідно з вимогами українського вексельного права, векселі виписуються лише на спеціальних бланках єдиного зразка, що виготовлені НБУ, та з дотриманням правил написання реквізитів. При цьому видачу векселів не потрібно реєструвати у державних органах, не потрібно випускати проспект емісії чи затверджувати її на зборах акціонерів, якщо йдеться про акціонерне товариство, тому що контроль за виданням векселів здійснює сам векселедавець.

Важливим є застереження про зміни у текстах векселів. Право на це має виключно сам векселедавець. Якщо хтось із індосантів вніс до тексту векселя зміни, він зобов'язаний засвідчити це своїм підписом і нести повну відповідальність згідно зі зміненим текстом. А особи, які поставили свої підписи раніше, відповідають лише виходячи з попереднього тексту.

Кожний, хто підписав переказний вексель як представник особи, від імені якої був уповноважений, сам зобов'язаний за векселем. І якщо він сплатив його суму, то має всі ті права, які мав би той, хто вказаний у векселі і від імені кого він діяв. У такому ж становищі перебувають і ті представники, хто перевищив свої повноваження.

Наостанок радимо читачеві повернутися до підрозділу З, в якому йдеться про порядок витісування переказних векселів, виготовлення копій та правила їхнього обігу. Тут же вважаємо за доцільне унаочнити цей матеріал відповідними схемами.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ СХЕМИ ОБІГУ ПЕРЕКАЗНИХ ВЕКСЕЛІВ

Найпростіший обіг переказного векселя відображає схема 5.1.

Дії учасників обігу переказного векселя ускладнюються тоді, коли застосовується його індосування (схема 5.2).

Ще складнішим є обіг переказного векселя із застосуванням перепоручительського індосаменту. Цей напис дає змогу оформити доручення, але не робить вказану особу власником векселя. При цьому він робиться лише як іменний і може знову ж таки перепоручительським індосаментом передаватися іншим особам. Умови легітимиос-ті тут такі ж, як у випадку передавального напису, і не припиняються через ліквідацію або обмеження правоздатності перепоручителя. Внаслідок написання перепоручительського індосаменту у вексельному обігу з'являється новий учасник, якого називають особою з вексельними повноваженнями (схема 5.3).

Складність міжгосподарських стосунків інколи створює необхідність введення до схем обігу векселів так званого особливого платника (схема 5.4). Ним переважно стає обслуговуючий банк. У такому випадку на векселі робиться позначка: "Платіж через (назва банку, адреса, реквізити) у місті (місце платежу)". Функцію особливого платника можна доручити й доміциліатові, який здійснить платіж в іншому місці, ніж місцезнаходження платника. Але тоді банк як особливий платник повинен мати достатнє покриття з боку платника. Якщо воно не забезпечене, до-міциліат відмовляється від платежу без будь-яких для себе наслідків, тому що всю відповідальність за своєчасність і повноту платежу несе боржник.

Дії учасників вексельного обігу можуть складатися також у такий ланцюг, в якому особливий платник призначається на етапі акцептування переказного векселя останнім тримачем. Такий варіант відображає схема 55.

Попередні операції ускладнюються у випадку залучення особи з вексельними повноваженнями (див. схему 5.6).

У випадку неакцепту до схеми обігу переказного векселя додається нотаріус. Якщо платник відмовився від акцепту чи оплати векселя, перед поданням позову векселетримач має вчинити протест, тобто засвідчити відмову нотаріально. Протест у неакцепт! проводиться у строк, встановлений для акцепту- Для цього вексель разом із реєстром і заявою передається нотаріусові, котрий пред'являє його платникові з пропозицією негайно сплатити борг.

Вексельний обіг із відмовою від акцепту і реалізацією права дострокового задоволення через пред'явлення до протесту і нотаріальну вимогу про оплату показано на схемі 5.7.

Вексельний обіг Із неплатежем у строк, пред явленням до протесту і задоволенням за нотаріальною вимогою відбиває схема 5.8.

Порядок вексельного обігу із застосуванням протесту в неакцепті, пред'явленням позову і здійсненням платежу в порядку регресу показано на схемі 5.9.

Як бачимо, обіг переказних векселів передбачає різноманітні дії його учасників. Це свідчить як про багатство форм цього обігу, так і про перспективність його подальшого розвитку.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТИХ ВЕКСЕЛІВ

ВИКОРИСТАННЯ ПРОСТИХ ВЕКСЕЛІВДЛЯ ОПЛАТИ ВВІЗНОГО І ВИВІЗНОГО МИТА