Розділ «3.3. Державне казначейство України»

Перш ніж звернутися до сучасних проблем функціонування інституту казначейства, доцільно розглянути історичні аспекти його виникнення та розвитку.

Існує думка, що термін ''казначейство'' походить від поняття ''скарбниця'', що в перекладі:

- з тюркського означає сукупність фінансових ресурсів держави;

- з англійської - ''казначейство'' (the Treasury) - це скарб, цінність.

Дві тисячі років тому в Індії була написана робота про гроші під назвою "Арташастрі". У ній наведено тлумачення скарбниці як багатства держави, до якого, крім детально перелічених доходів, включалося золото, дорогоцінні камені і метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. У роботі відзначалося, що армія і скарбниця - найбільш важливі інструменти влади, тому повинні контролюватися правителем.

Історично казначейство виконувало кілька задач:

- збереження багатства країни;

- карбування монет під королівським наглядом;

- було місцем нагромадження платежів держави і здійснення виплат;

- ведення записів усіх операцій.

Згодом функції казначейства змінювалися:

1) у зв'язку з появою центральних банків функцію карбування монет і емісії грошей було передано центральним банкам;

2) одержання і видачу платежів стали виконувати банки. Структура і роль казначейства в окремих країнах визначається:

- історичними і культурними факторами;

- економічною ситуацією;

- розподілом повноважень між різними державними установами.

На Русі саме розвиток фінансових відносин у 18 столітті сприяв появі вищих фінансових установ, що мали назву "прикази". Ця система управління була заснована на дорученнях певній особі вести справи. Головний суддя, що сидів в "приказі" особисто приймав рішення, що не сприяло розвитку зацікавленості в державних справах. Тому виникла необхідність здійснення реформи шляхом заміни системи особистих доручень на систему державних установ.

Наприкінці 18 століття Петром I були засновані колегії, як вид державної установи, за напрямами управління народним господарством. Кожний член колегії мав право голосу, всі питання вирішувалися колегіально. Питання фінансів вирішувалися камер-колегією відповідно до законодавчого акту "Установа і регламент камер-колегії", що був підписаний Петром I. Камер-колегія стала першим органом управління та контролю над доходами держави, прообразом сучасного Міністерства фінансів. Але завдання, що вирішувала камер-колегія, були занадто вузькі, що лишило діяльність цього органу державного значення.

У 1785 році камер-колегії були закриті, а для прийому і зберігання грошових коштів країни були створені казенні палати в кожному повіті. В акті "Учреждения о губерніях" казенна палата була представлена як департамент, основними задачами якого були: