Розділ «3.3. Державне казначейство України»

Починаючи з 1 червня 1997 року відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 9 травня 1997 року за № 437 і від 10 липня 1998 року за № 1045 фінансування витрат на утримання апарату міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та підвідомчих їм органів здійснюється шляхом оплати рахунків органами Державного казначейства безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які надали їм послуги або виконали для них роботи.

1998 рік. Рік завершення переведення на казначейську систему виконання Державного бюджету всіх міністерств і відомств. На 1 січня 1998 року через органи Державного казначейства обслуговувалось приблизно 45% операцій по виконанню бюджету.

Прийнята 24 липня 1998 року Постанова КМУ № 1139 "Про заходи щодо підвищення ефективності управління коштами Державного бюджету України", відповідно до якої з 27 липня 1998 року розрахункові документи на здійснення видатків Державного бюджету України розпорядниками коштів, які не переведені на казначейське виконання кошторисів видатків, подаються до установ банків після їх попередньої перевірки органами Державного казначейства та за умови наявності на них відбитку штампа казначея.

Окремо Листом Головного управління Державного казначейства № 07-04/332-5446 від 27 липня 1998 року був врегульований порядок касового виконання Державного бюджету розпорядниками коштів, які не переведені на казначейське виконання кошторисів видатків.

1999 рік. Подальше розширення функцій Державного казначейства. Відповідно до Постанови КМУ від 17 лютого 1999 року № 180 "Про деякі питання діяльності Державного казначейства України" на казначейське обслуговування з 1 вересня переведені позабюджетні кошти бюджетних установ і організацій, які утримуються за рахунок державного бюджету.

Постановою КМУ від 19 квітня 1999 року № 611 внесені доповнення до Постанови КМУ №180, відповідно до яких органам Державного казначейства запропоновано було вивчити протягом 1999 року ефективність обслуговування позабюджетних коштів для внесення Кабінетові Міністрів України у разі потреби відповідних пропозицій.

У вересні 1999 року Кабінет Міністрів України і НБУ прийняли Постанову № 1721 "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства". Згідно з цією Постановою з метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Державного казначейства в Національному банку на базі внутрішньої платіжної системи Державного казначейства в грудні 1999 - 2000 рр. був запроваджений пілотний проект функціонування Єдиного казначейського рахунку в Чернігівській області. Проект було профінансовано в сумі 3 млн гривень на закупівлю необхідного комп'ютерного та телекомунікаційного обладнання, програмного забезпечення, засобів захисту інформації, на оплату послуг електронної пошти і системи електронних платежів Національного банку

Для розроблення моделі функціонування Єдиного казначейського рахунку на рівні області та застосування внутрішньої платіжної системи Державного казначейства була створена робоча група. Міністерству фінансів, Головному управлінню Державного казначейства було запропоновано до 15 вересня 1999 року створити окремі підрозділи (методології функціонування Єдиного казначейського рахунку, управління грошовими ресурсами, інформаційно-розрахункового забезпечення) для розроблення та забезпечення функціонування внутрішньої платіжної системи Державного казначейства за рахунок коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України.

Було прийнято рішення про відкриття 28 кореспондентських рахунків, тобто системи Єдиного казначейського рахунку, в кожному з обласних управлінь Державного казначейства та на центральному рівні. Таким чином були обмежені функції органів казначейства на рівні районних відділень.

2000 рік. Закон України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" передбачав повне переведення позабюджетних коштів на казначейське обслуговування, що створило необхідні умови для включення позабюджетних коштів у спеціальний фонд державного бюджету.

Консолідація всіх коштів Державного бюджету на рахунках казначейства у Національному банку України дала можливість управляти залишком коштів, а саме - розміщати їх на фінансовому ринку.

Однак, неможливо було отримувати реальну оперативну інформацію про наявність коштів, тому що виконання місцевих бюджетів не здійснювалося через органи казначейства.

У порядку експерименту у Дніпропетровській і Черкаській областях було запроваджено касове виконання місцевих бюджетів через органи Державного казначейства.

Ще Постановою №1721 було запропоновано надати органам Державного казначейства статус учасників системи електронних платежів Національного банку на загальних засадах відповідно до Положення про міжбанківські розрахунки в Україні та право здійснювати через цю систему тільки платежі та міжбанківські розрахунки. Однак через обмеженість фінансових ресурсів комплектація обласних розрахункових центрів була здійснена в мінімально допустимих обсягах

У 2000 році органи Державного казначейства залишалися клієнтами Національного банку України.

2001 рік. Рік прийняття Бюджетного кодексу, яким були визначені:

- повноваження Державного казначейства з контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

- відповідальність за порушення діючого бюджетного законодавства.

У 2001 р. фактично змінився статус Державного казначейства: із клієнта банку казначейство стало учасником Системи електронних платежів НБУ, що дало змогу:

- значно скоротити терміни проходження платежів(наприклад здійснювати міжбанківські розрахунки за 10-15 хв.);