Розділ «3.3. Державне казначейство України»

- збір доходів та забезпечення їх збереженості;

- складання звітів про доходи кожною губернією і доведення їх до відома державного казначея.

У 1802 році указом імператора Павла були створені міністерства, поряд з посадою державного казначея була заснована і посада Міністра фінансів.

У 1821 році імператорським указом був заснований Департамент державного казначейства в складі Міністерства фінансів. Він став основним контролюючим органом та рахівником доходів та видатків держави. Усі зібрані доходи записувались на єдиний рахунок в Державному банку. Департаменту казначейства були підпорядковані місцеві органи - губернські казначейства. У травні 1919 року Департамент державного казначейства був скасований, його функції перейшли до центрального банку. Таким чином, казначейство, як структура управління фінансами нашої держави, не нова.

Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади держави, що відповідає за фінансову політику, закономірний для всіх країн. Зміни в бюджетній системі України, що були спричинені перетвореннями у політичному і економічному житті, перш за все самостійністю і незалежністю нашої держави, сприяли відновленню системи казначейських органів.

До середини 1993 року в Україні діяла система виконання бюджету, що перейшла у спадок від Радянського Союзу. Це була банківська система виконання бюджету, розрахована на однорівневу побудову банківської системи. Дворівнева система передбачала наявність економічно самостійних комерційних банків і Центрального банку, як регулюючого органу, відповідального за грошову емісію. Різке погіршення на початку

90-х років стану економіки України, хронічний дефіцит бюджету та існуючий порядок касового виконання бюджету стали причиною того, що основним джерелом покриття дефіциту бюджету була емісія грошей. Національний банк України виділяв кошти для покриття державних витрат незалежно від обсягу мобілізованих ресурсів, не виконуючи також вимоги ст. 14 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої Національному банку України фінансування дефіциту бюджету забороняється. Важливою задачею для Міністерства фінансів стало отримання права на фінансування витрат.

Указом Президента України від 18 червня 1993 року №210/93 "Про порядок виконання Державного бюджету України" та відповідно до тимчасових методичних вказівок "Про порядок касового виконання Державного бюджету України за доходами та видатками", затверджених Мінфіном України і НБУ 28 червня 1993 року, з 1 липня 1993 була введена нова система касового виконання бюджету. Вона передбачала фінансування витрат в межах реальних доходів, а також за рахунок кредитів Національним банком України Міністерству фінансів. Грошові потоки бюджетних коштів рухались по вертикалі: від платників податків через уповноважені комерційні банки, регіональні управління НБУ в Операційне управління НБУ. Фінансування витрат здійснювалося шляхом перерахування коштів розпорядникам бюджетних коштів, тобто кошти здійснювали зворотний рух.

Ця система касового виконання бюджету також була недосконалою і неефективною. Для оперативного управління бюджетними коштами необхідно було створення нової структури з налагодженим механізмом виконання державного бюджету.

Узагальнюючи вищеназвані факти необхідність у Державному казначействі, як системі органів державної виконавчої влади, була визначена наступними подіями:

1) З ліквідацією Державного банку СРСР касове виконання Державного бюджету, тобто управління державними коштами стали здійснювати безліч комерційних банків, у яких були відкриті поточні рахунки Державного бюджету.

2) Державні фінансові ресурси були розкидані на численних поточних рахунках міністерств, відомств, установ, комерційних банків. Банки, переслідуючи свої комерційні цілі, не були зацікавлені в своєчасному проходженні бюджетних ресурсів. Грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати, пенсій, фінансування державних програм вчасно не надходили за призначенням.

3) Не було чіткої системи використання коштів, управління доходами і видатками Державного бюджету, контролю за проходженням коштів через банківську систему й ефективне їх використання розпорядниками бюджетних коштів.

27 квітня 1995 року Указом Президента України № 335/95 "Про Державне казначейство України" було утворено Державне казначейство України як система органів державної виконавчої влади, що діє при Міністерстві фінансів. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 було затверджене Положення про Державне казначейство.

Етапи створення системи Державного казначейства в Україні

Розвиток та становлення системи Державного казначейства відбувався поетапно на протязі майже десятиріччя.

1995-1996роки. Створення організаційної структури органів Державного казначейства як повноправного учасника бюджетного процесу. Здійснюється перерозподіл функцій між банківською і фінансовою системами, галузевими відомствами і міністерствами з подальшим зосередженням цих функцій у Державному казначействі.

1996 рік. Завершення трирівневої побудови органів Державного казначейства, яка включає 664 органи і 6 тисяч працівників. Поступове розширення функцій - участь органів Державного казначейства поряд з банками в операціях обліку доходів бюджету.

1997рік. Початок запровадження казначейського обслуговування державного бюджету за видатками відповідно до Наказу Головного управління Державного казначейства і Міністерства фінансів України N 28 від 21 березня 1997 року "Про впровадження казначейської системи виконання державного бюджету". З 1 квітня 1997 року введено Положення про єдиний казначейський рахунок.

Постановою Правління НБУ № 388 від 21 листопада 1997 року прийнятий новий План рахунків бухгалтерського обліку банків України з урахуванням введення казначейської системи обслуговування бюджету.