– вдосконалення структури земель сільськогосподарського призначення та їх збагачення природними компонентами;
– впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території;
– обмеження руйнівного інтенсивного використання екологічно уразливих земель;
– консервація сільськогосподарських угідь із дуже змитими та дефльованими ґрунтами на схилах із крутістю понад 5...7е;
• 3) у питаннях охорони та відновлення водних ресурсів:
– екологічне оздоровлення природних територій та акваторій, особливо витоків річок, поліпшення стану заплавних екосистем у межах басейнів Дніпра, Дністра, Південного і Західного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю, у тому числі шляхом створення захисних смуг уздовж берегів водних об'єктів, особливо крутосхилих ділянок; впровадження заходів щодо збереження водно-болотних угідь, посилення їхньої водозахисної та водорегулювальної здатності; ренатуралізація та поліпшення охорони природних комплексів водоохоронних зон;
– розробка та реалізація заходів щодо збереження прибережних ландшафтів Азовського і Чорного морів, створення мережі морських об'єктів природно-заповідного фонду;
• 4) у питаннях охорони, використання та відновлення ресурсів рослинного і тваринного світу:
– створення в агроландшафтах ділянок лісової та лучної рослинності;
– відновлення (ренатуралізація), де це можливо і доцільно, степових, лучних, води болотних та інших природних ландшафтів;
– формування нових ділянок для забезпечення середовищ існування певних видів рослин і тварин, занесених до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, Європейського червоного списку тварин та рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, а також інших видів рослин і тварин, внесених до переліків міжнародних конвенцій та угод, обов'язкових до виконання Україною;
– оптимізація ведення сільського, лісового, мисливського і рибного господарств з урахуванням умов існування видів місцевої флори та фауни;
– поліпшення стану охорони, збереження та відновлення зелених насаджень і лісів, які входять до складу зелених зон міст та інших населених пунктів;
• 5) у питаннях збереження біологічного різноманіття:
– збереження, зміцнення та відновлення ключових екосистем та середовищ існування видів рослин і тварин;
– збалансоване управління позитивним потенціалом біологічного різноманіття шляхом оптимального використання соціальних та економічних можливостей на національному й регіональному рівнях;
– врахування цілей у сфері збереження та збалансованого й невиснажливого використання біологічного різноманіття в усіх галузях, що використовують таке різноманіття або впливають на нього;
– здійснення цільових заходів, що відповідають потребам збереження різних типів екосистем (гірських, степових, лучних, прибережи о-морських, морських, річкових, заплавних, озерних, болотних, лісових) та ґрунтуються на правових і фінансових можливостях природо-користувачів та органів державної влади.
Структурні елементи національної екологічної мережі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Система управління формуванням національної екологічної мережі“ на сторінці 2. Приємного читання.
