Механізми ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління

Екологічне управління

У цілому гранична (маргінальна) шкода, яку спричинила одна одиниця забруднювальної речовини, збільшується зі зростанням кількості емісій. Тобто якщо кількість забруднювальної речовини, що викидається в навколишнє середовище, невелика, то і маргінальна шкода досить незначна. Однак коли ця кількість збільшується, одиниця забруднювальної речовини може викликати значну шкоду. Це пояснюється тим, що малі кількості забруднень легко розріджуються в природному середовищі, а за підвищеної

концентрації розрідження середовище гірше витримує навантаження.

Маргінальні витрати на запобігання екологічній шкоді зазвичай зростають при збільшенні регульованої кількості забруднювачів. Наприклад, на підприємстві поставлена мета — зменшити емісію забруднювальних речовин шляхом встановлення електростатичного фільтра, який уловлює 80 % частин. Якщо бажають підвищити ступінь очищення за рахунок послідовного встановлення ще одного фільтра, це забезпечить уловлювання 80 % часток від залишкових 20 %, або 16 % від обсягу емісії. Отже, перший фільтр забезпечить зменшення емісії на 80 %, а другий фільтр, який коштує стільки же як і перший, — усього на 16 %. Очевидно, шо кожна одиниця зменшення емісії коштує більше для другого фільтра, ніж для першого. Збільшення глибини очищення призведе до деякого підвищення собівартості вироблюваної продукції.

На рис. 4.7 наведено криві для визначення ефективного розподілу витрат. Рух у напрямку справа наліво відповідає вищому ступеню регулювання емісій і меншій їх кількості. Економічно ефективна алокація позначена точкою Q, у якій вартість шкоди, завданої маргінальною одиницею забруднювальної речовини, дорівнює маргінальній вартості заходів щодо її запобігання. Менший ступінь запобігання забрудненню (точки графіків / і 2, що

лежать ліворуч від точки Q) неефективний, через те що подальше підвищення витрат на регулювання перевищить величину шкоди. Отже, загальна вартість зросте. Так само рівні регулювання емісій, що мають більше значення, ніж у точці Q, приведуть до меншої вартості заходів щодо контролю, а підвищення витрат на компенсацію шкоди дасть у результаті ще більше підвищення загальної вартості. Підвищення або зменшення регульованої кількості емісій спричинює зростання загальних витрат. Тому величина Q є екологічно найбільш вигідною (оптимальною).

Економічно ефективна алокація забруднювальної речовини

Інший випадок стосується ситуації, коли за деяких обставин оптимальний рівень забруднення може бути нульовим або близьким до цього. Така ситуація має місце, коли навіть перша порція забруднення спричинює витрати значно більші, ніж потрібно для її попередження. Це стосується роботи з високонебезпечними радіоактивними забруднювачами або отруйними речовинами.

Під час проведення екоаудиту також доцільно враховувати чинники, які впливають на ціноутворення в різних галузях промисловості та районах країни. Оптимальний рівень забруднення неоднаковий у різних регіонах країни. Місцевості з високою густотою населення або особливо чутливі до забруднення мають нижчі припустимі рівні, ніж мапонаселені райони або райони з меншою чутливістю.

Неважко знайти приклади різної екологічної чутливості. Є, наприклад, області з меншою чутливістю до кислотних дощів, через те що лужні ґрунти тут певною мірою забезпечують нейтралізацію певної кількості кислот.

У сучасних умовах проведення приватизації в Україні врахування екологічних вимог суттєво сприяє підвищенню екологічної безпеки регіону.

Врахування екологічного чинника може базуватися на двох підходах. Перший підхід пов'язаний із визначенням цінності території, на якій розташовано об'єкт, а другий — зумовлений екологічною небезпекою від функціонування об'єкта. Екологічна цінність — це сукупність функцій, спрямованих на відновлення природних ресурсів і асиміляцію забруднювальних речовин або інших наслідків техногенного впливу. Нині врахування тери-

торіальних чинників належить до компетенції місцевих органів влади. Конкретне рішення приходить, як правило, експертним шляхом — унаслідок проведення екологічного аудиту. Отримані результати дають змогу з більшою об'єктивністю визначити ціну на певну територію або об'єкт. Проведення комплексної еколого-економічної оцінки підприємства дає

можливість визначити перелік першочергових заходів щодо його екологічного оздоровлення і витрати на їх реалізацію. У зв'язку з виникненням додаткових витрат вартість підприємства, що приватизується, повинна зменшуватися за більш високого рівня його екологічної небезпеки. Додаткові витрати містять:

платежі за лімітне й понадлімітне забруднення навколишнього середовища, а також екологічні штрафи;

фінансування заходів щодо підтримання екологічної безпеки підприємства на необхідному рівні (визначається за висновками екоаудиту);

витрати на заходи щодо зниження рівня екологічної небезпеки (більш ефективні під час використання екоаудиту).

У процесі ціноутворення застосовуються й показники вартості або економічні показники екологічної небезпеки підприємства: шкода, що завдається довкіллю під час використання природних ресурсів і забруднення природного середовища; платежі за нормативне й понаднормативне використання природних ресурсів і забруднення природного середовища; екологічні штрафи за аварійні й залпові викиди і скиди шкідливих речовин.

Для розробки корпоративних програм запровадження екологічного аудиту рекомендується використовувати світові й вітчизняні вихідні документи та положення, а саме:

Європейський регламент з екологічного управління і аудиту 1836/93;

стандарти Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізми ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління“ на сторінці 8. Приємного читання.

Зміст

  • КОНЦЕПЦІЯ ПІДРУЧНИКА

  • Глава 1. ЕКОЛОГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК МЕХАНІЗМ ГАРМОНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ "ПРИРОДА-СУСПІЛЬСТВО"

  • Історія розвитку системи "природа—суспільство"

  • Проблеми системної гармонізації

  • Ноосферні принципи вирішення проблем гармонізації

  • Регламентуючі принципи вирішення проблем гармонізації

  • Сучасні вимоги до екологічного управління

  • Базові основи екологічного управління

  • Класифікація систем і механізмів екологічного управління

  • Механізм біотичного регулювання навколишнього природного середовища.

  • Механізм еколого-господарського балансу територій.

  • Кадастровий механізм.

  • Законодавчий і нормативно-правовий механізм.

  • Система економічних важелів і стимулів.

  • Адміністративний механізм.

  • Інформаційно-контрольний механізм.

  • Екологічна політика, програми, стратегічні плани дій

  • Міжнародні організаційні і правові механізми

  • Консультативний орган високого рівня.

  • Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй

  • Глава 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СИСТЕМНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Структура теоретико-методологічних основ екологічного управління

  • Методологія системно-екологічного підходу

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ СИСТЕМНО-ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ

  • Науково-теоретичні основи системного екологічного управління

  • Екологізація систем життєдіяльності

  • НОРМАТИВНА МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Стандартні вимоги до систем екологічного управління

  • Нормативна методологія прийняття рішень

  • Зобов'язання і політика

  • Практичні рекомендації щодо екологічної політики

  • Практичні рекомендації щодо екологічних цілей та завдань

  • Практичні рекомендації щодо відповідальності

  • Практичні рекомендації щодо обміну інформацією та звітування

  • Практичні рекомендації щодо управління діяльністю

  • Аналіз і вдосконалення

  • Інноваційна діяльність

  • Стратегічне планування

  • Інформація в екологічному управлінні

  • Розглянемо висновки для менеджера підприємства.

  • Методологія ефективного прийняття рішень

  • МЕНЕДЖЕРСЬКА МЕТОДОЛОГІЯ СИСТЕМНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Основи діяльності керівника в системі екологічного управління

  • Основи екологічної підготовки управлінського персоналу

  • ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Функції та ієрархія державної системи екологічного управління

  • Органи загального державного управління

  • Органи спеціального державного управління

  • Спеціальні функції державного екологічного управління

  • Екологічне ліцензування

  • Екологічна експертиза

  • Екологічна сертифікація

  • Оцінка впливу на навколишнє середовище

  • Екологічний моніторинг

  • Екологічна паспортизація

  • СИСТЕМА КОРПОРАТИВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Сутність і особливості корпоративного управління

  • Передумови і вигоди від впровадження системи корпоративного екологічного управління

  • ПОПЕРЕДНІЙ КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОРПОРАЦІЇ

  • ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  • ДОКУМЕНТАЦІЯ СИСТЕМИ КОРПОРАТИВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Спеціальні функції системи корпоративного екологічного управління

  • ОЦІНКА ХАРАКТЕРИСТИК ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОДУКЦІЇ

  • Інвентаризаційний аналіз життєвого циклу

  • ЕКОЛОГІЧНЕ МАРКУВАННЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ

  • Вибір і розробка критеріїв екологічної чистоти продукції.

  • Вибір функціональних характеристик продукції.

  • Контроль відповідності продукції вимогам екологічної чистоти.

  • АУДИТ СИСТЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Механізми ефективного функціонування системи корпоративного екологічного управління
  • ЕКОЛОГІЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ (ОЗДОРОВЛЕННЯ) ВИРОБНИЦТВА

  • ЕКОЛОГІЧНИЙ МАРКЕТИНГ, ІНЖИНІРИНГ

  • ЕКОЛОГІЧНИЙ ЛІЗИНГ

  • ЕКОЛОГІЧНЕ СТРАХУВАННЯ

  • Глава 5. СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Екологічні аспекти і функції місцевого самоврядування

  • Адміністративні системи місцевого екологічного управління

  • Місцева екологічна політика, програми

  • . Місцеві програми екологічного аудиту

  • Вдосконалення управління населеними пунктами

  • Глава 6. СИСТЕМА ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Форми участі громадськості

  • Законодавчі засади громадського екологічного управління

  • Посилення ролі неурядових організацій

  • Міжнародні аспекти зміцнення потенціалу місцевих громад

  • Роль громадських організацій у формуванні нового ставлення суспільства до природи

  • Глава 7 СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ І ГАРМОНІЗАЦІЇ

  • Функції системи басейнового управління

  • Басейнова модель гармонізації і розвитку (міжнародний досвід співпраці)

  • Система управління формуванням національної екологічної мережі

  • Структурні елементи національної екологічної мережі

  • Система управління екологічною безпекою

  • Законодавчі основи і функції забезпечення екологічної безпеки

  • Міжнародні пріоритети екологічно безпечного управління

  • Екологічно безпечне використання біотехнологій у природоохоронній діяльності (цільове управління)

  • Екологічно безпечне вилучення небезпечних відходів (цільове управління)

  • Екологічно безпечне вилучення твердих відходів і очищення стічних вод (цільове управління)

  • Розширення діяльності, пов'язаної з відходами

  • Глава 8. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Специфіка інформаційних систем екологічного управління

  • Екологічне законодавство як системоутворювальна база даних

  • Інформація для прийняття рішень у контексті збалансованого розвитку

  • Кадастрова інформаційна система

  • Екологічний моніторинг

  • Екологічне картографування

  • Тематичні карти.

  • Географічні інформаційні системи

  • Регіональні інформаційні системи

  • Загальні терміни та визначення