Принцип 18. Держави повинні негайно інформувати інші країни про екологічні катастрофи та інші надзвичайні обставини, що можуть спричинити раптовий шкідливий вплив на навколишнє середовище цих країн. Світове співтовариство має докладати
всіх зусиль у наданні допомоги державам, що потерпіли від екологічних катастроф.
Принцип 19. Держави повинні заздалегідь та своєчасно повідомляти і надавати релевантну інформацію потенційно екологічно уразливим державам про діяльність, що може спричинити значний шкідливий вплив на навколишнє середовище, який виходить за межі окремих країн, а також повинні консультуватися із цими державами на ранній стадії і з цілковитою відвертістю.
Принцип 20. Роль жінок в управлінні навколишнім середовищем і розвитком життєво важлива. Тому їхня повноцінна участь є необхідною умовою для досягнення сталого розвитку.
Принцип 21. Творчий потенціал, ідеали та мужність молоді всього світу мають бути мобілізовані на розбудову глобального партнерства для досягнення сталого розвитку та забезпечення кращого майбутнього для всіх.
Принцип 22. Корінне населення та його спільноти, а також інші місцеві співтовариства відіграють життєво важливу роль в управлінні навколишнім середовищем і розвитком завдяки їхнім знанням і традиціям. Держави повинні визнавати і належним чином підтримувати їх неповторність, культуру та інтереси, створювати можливості для їхньої ефективної участі в досягненні сталого розвитку.
Принцип 23. Держави повинні захищати навколишнє середовище та природні ресурси населення, що перебуває під гнітом, пануванням та окупацією.
Принцип 24. Війни за своєю сутністю являють собою деструктивний чинник для сталого розвитку. Тому держави повинні дотримуватися вимог міжнародного права, яке забезпечує захист навколишнього середовища в часи збройних конфліктів, і за
необхідності об'єднувати зусилля для свого подальшого розвитку.
Принцип 25. Мир, розвиток та охорона навколишнього середовища є взаємозалежними і нероздільними.
Принцип 26. Держави повинні вирішувати всі свої екологічні суперечки мирно, з використанням, згідно із Статутом ООН, відповідних засобів.
Принцип 27. Держави і люди повинні відкрито й у дусі партнерства співпрацювати над реалізацією принципів, закладених у цій Декларації, а в подальшому розвивати також міжнародне право для сприяння сталому розвиткові.
Як бачимо, зазначена Декларація стосовно керівних принципів розвитку починається з визначення прав людини на здорове й продуктивне життя в гармонії з природою. Екологічні стандарти, цілі та пріоритети управління мають відбивати екологічну ситуацію й умови збалансованого розвитку.
Збалансований розвиток є процесом гармонізації і І життєдіяльності, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відновлення ЦІЛІСНОСТІ природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь.
Основою збалансованого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина—господарство—природа, що забезпечує перехід до такого способу взаємодії суспільства і природи, який характеризується як епоха ноосфери.
Збалансований розвиток узагальнює в собі процес виживання й відновлення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на довкілля й гармонізацію розвитку людини і природи.
Разом із тим неузгодженість темпів економічного розвитку і вимог екологічної безпеки, домінування природоємних галузей, висока питома вага ресурсо- й енергоємних застарілих технологій, сировинна орієнтація експорту, мілітаризація виробництва, відсутність гуманістичних цінностей серед пріоритетів розвитку, а також культури праці і споживання призводять до поглиблення кризового стану в економіці, погіршення стану довкілля. Це створює реальну загрозу життю і діяльності сучасних і майбутніх поколінь.
Забезпечення збалансованого розвитку має відбуватися виключно шляхом заощадливого використання всіх ресурсів, структурно-технологічної реструктуризації виробництва, використання творчого потенціалу всіх членів суспільства для розбудови і процвітання держави. Ідея збалансованого розвитку стосується не тільки сучасності: вона адресована водночас як тим поколінням, що живуть нині, так і прийдешнім. Це ідея рівноправ'я всіх поколінь і всіх людей, ідея справедливості в просторі й у часі, ефективного використання потенційних можливостей, збалансованості суспільного розвитку і збереження природи.
Стосовно загальної стратегії практичних дій щодо гармонізації системи "природа—суспільство" і впровадження принципів збалансованого розвитку сформульовані такі загальні рекомендації:
• 1. Визначення валового національного продукту має бути змінене таким чином, щоб у ньому враховувались екологічні збитки і вигоди.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регламентуючі принципи вирішення проблем гармонізації“ на сторінці 2. Приємного читання.
