сприяння ефективній участі всіх зацікавлених країн, зокрема країн, що розвиваються, в обговоренні, впровадженні, перегляді й регулюванні міжнародних угод;
сприяння через поетапну розробку, на основі переговорів, універсальних і багатосторонніх угод або правових документів прийняттю міжнародних стандартів у галузі охорони навколишнього середовища, які враховували б різноманітні ситуації, що складаються в країнах, та їх наявні можливості;
забезпечення ефективного, повного й негайного впровадження правових документів, що мають обов'язкову силу, та сприяння вчасному розглядові й коригуванню угод та документів відповідними сторонами з урахуванням особливих потреб і проблем усіх країн, зокрема тих, що розвиваються;
підвищення ефективності установ, механізмів і процедур у сфері застосування угод та документів;
виявлення і запобігання існуючим або потенційним суперечностям, зокрема між угодами або документами в галузі охорони навколишнього середовища і угодами або документами із соціальних та економічних питань, для забезпечення узгодженості між положеннями таких угод або документів;
• вивчення і розгляд питання про розширення й зміцнення потенціалу механізмів, зокрема в рамках системи ООН, щоб сприяти виявленню, запобіганню і врегулюванню міжнародних суперечок у галузі сталого розвитку з належним врахуванням чинних дво- та багатосторонніх
угод про врегулювання подібних суперечок у тих випадках, коли це необхідно і погоджено відповідними сторонами.
ВИСНОВКИ
Людство пройшло свій далеко не найкращий історичний відрізок шляху порушень законів і принципів співіснування з природою,гострого екологічного конфлікту. Своєї доброчинної місії, свого біблійного призначення як оберега Природи Людина не виконала.
На сучасному етапі розвитку людство дійшло висновку, що суто споживацьке ставлення до Природи — на шкоду собі та нащадкам, і виробило Кодекс екологічної поведінки, додержання якого має гармонізувати взаємодію людського суспільства і Природи. Цей Кодекс увібрав у себе керівні принципи, задекларовані ООН на Всесвітній конференції в Ріо-де-Жанейро, вимоги Основних напрямів екологічної політики держав, які уряди країн, у тому числі й України, прийняли та узагальнили у Всесвітній програмі дій на )0(І століття. Всесвітні керівні принципи набули конкретизації в екологічних деклараціях різних міжнародних організацій (наприклад, у декларації Хартії міжнародної торгової палати), а також у стратегіях практичних дій найбільш розвинених країн (наприклад, США).
Створено, отже, концептуальні передумови як на всесвітньому рівні, так і на рівні окремих країн, у тому числі й в Україні, для здійснення процесу гармонізації системи "природа— суспільство". Йдеться про досягнення узгодженої, запобіжної взаємодії суспільства і Природи з додержанням пріоритетів, що визначені екологічними законами і принципами із застосуванням механізму гармонізації — систем екологічного управління.
Екологічне управління як сфера особливої діяльності має й особливе соціально-світоглядне значення в процесі гармонізації взаємовідносин суспільства і природи.
Для того щоб екологічне управління виконувало свою місію гармонізації суспільства і природи, слід дотримуватися всесвітньовизнаних принципів і механізмів системного екологічного управління.
Виконуючи суспільно орієнтовану функцію гармонізації взаємовідносин суспільства і природи, екологічне управління самоорієнтується на цільові функції з екологічної спрямованості і забезпечується здійсненням загальних і спеціальних механізмів управління.
Загальні механізми екологічного управління визначаються й закріплюються в законодавчих і підзаконних актах, а спеціальні управлінські механізми, крім законодавчого, мають переважно стандартне визначення.
Системи екологічного управління слід розглядати як складну структуризовану "систему систем" за цільовими та ієрархічними ознаками.
Наявність широкої, розгалуженої й багатоцільової системи екологічного управління свідчить про рівень екологізації суспільства. Чим більш дієздатна й динамічна ця система, тим ефективніше здійснюється процес екологізації суспільства і, як наслідок, процес гармонізації його відносин із природою.
Система екологічного управління, як і будь-яка інша, повинна спрямовуватись на реалізацію національної екологічної політики та екологічних програм, мати чітко визначені стратегічні орієнтири гармонізації суспільно-природних відносин.
Контрольні запитання та завдання
• 1. Що мається на увазі, коли йдеться про гармонізацію системи "природа^—суспільство"?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй“ на сторінці 2. Приємного читання.
