Нині в Україні розвиваються також спеціалізовані інформаційні системи: інформаційні системи заповідних територій, депресивних територій, потенційно небезпечних об'єктів, басейнові інформаційні системи та ін. Діючи в межах регіонів, іноді на міжрегіональному й міждержавному рівнях, ці системи потребують належного структурного та організаційного оформлення. Питання їх взаємодії з регіональними інформаційними системами потребує насамперед свого законодавчого розв'язання. Крім того, потребують розв'язання питання обміну інформацією, що стосується міжрегіональних проблем (у тому числі й міждержавного характеру): транскордонне перенесення забруднень, надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру.
У цілому в Україні вирішення проблеми формування регіональних інформаційних систем потребує застосування серйозного системного підходу до комплексу методологічних, організаційних, правових та фінансових питань у сфері інформаційних систем екологічного управління.
Висновки
• 1. Системи екологічного управління є багатофункціональними системами і мають відповідні інформаційні системи, які, з одного боку, є підсистемами загальних інформаційних систем управління з об'єктами "неприродного управління" (виробничими, господарськими, соціальними тощо), але з іншого боку — це системи, що функціонують в екологічному інформаційному просторі з природними об'єктами управління або екологічної діяльності.
• 2. Надзвичайна унікальність і складність екологічного управління потребує застосування особливих інформаційних методологій: природно-кадастрових, еколого-господарських балансів територій, екологічного моніторингу, екологічного картографування, географічних інформаційних систем (ГІС-методологій), регіональних інформаційних систем.
• 3. Системо-утворювальною базою даних інформаційної системи та інформаційних методологій в екологічне законодавство.
• 4. Міжнародні вимоги до інформації як засобу прийняття рішень пов'язані з необхідністю зменшення міжсекторального і міжнародного інформаційних розривів та розширення обсягу наявної інформації І доступу до неї.
• 5. Державні кадастри (земельний, водний, лісовий, надровий, тваринного світу, рослинного світу, природних територій курортів, парникових газів, клімату, територій та об'єктів природно-заповідного фонду) забезпечують облікові дані, що надаються державними й регіональними інформаційними системами.
• 6. У стратегії збалансованого розвитку, гармонізації життєдіяльності суспільства в природному середовищі особливу інформативну роль відіграють еколого-господарські баланси територій у визначенні господарської (несучої) ємності природних об'єктів, територій для досягнення еколого-економічноі збалансованості.
• 7. Оновлення і поповнення бази даних еколого-інформаційно системи здійснюється за допомогою екологічного моніторингу об'єктів управління засобами спостереження за їх станом, відображення динаміки змін, що відбувається з ними, та прогнозу розвитку ситуацій. Екомоніторинг відіграє роль своєрідного систематичного зворотного зв'язку в управлінні екологічними ситуаціями.
• 8. Державна система екологічного моніторингу обслуговує як державну, так інші (корпоративну, громадську, місцеву) системи екологічного управління. Тому доступ до моніторингової інформації має бути забезпечений усім верствам населення.
• 9. Накопичення просторової інформації про зміни природних територіальних і ландшафтних систем під техногенним впливом здійснюється за допомогою екологічного картографування, яке передбачає включення покомпонентних, індикаційних, оцінних, прогнозних та інших карт на електронних носіях.
• 10. Просторовий характер більшості екологічних аспектів природно-антропогенних систем, їх багатофакторність та значні обсяги оброблюваних даних зумовили необхідність автоматизації еколого-географічного картографування Із застосуванням найновіших комп'ютерних технологій. Світовий досвід показав ефективність геоінформаційних систем і перспективність використання ГІС-технологій у багатьох сферах життєдіяльності суспільства. Ідея створення ГІС полягала в збагаченні арсеналу управлінських засобів прийняття рішень. У системах екологічного управління ГІС-технології знайшли таке практичне застосування: територіальне (регіональне) і басейнове управління, ведення кадастрів природних ресурсів, моніторинговий ГІС тощо.
Контрольні запитання та завдання
• 1. У чому полягає особливість інформаційної системи екологічного управління?
• 2. Які властивості має еколого-інформаційна система?
• 3. Яка функціональна структура еколого-інформаційних систем?
• 4. Що становить системо-утворювальну базу даних еколого-інформаційних систем?
• 5. Назвіть сучасні міжнародні вимоги до інформаційних систем.
• 6. Схарактеризуйте природні кадастри. Яка їх структура і призначення?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регіональні інформаційні системи“ на сторінці 2. Приємного читання.
