– підтоплення сільських населених пунктів, прибережних зон водосховищ (переформування берегів і підтоплення територій);
– зони радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
• 8. Об'єкти підвищеної небезпеки (закони України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про перевезення небезпечних вантажів", постанова Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 554 "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку"):
– транспортування небезпечних вантажів;
– авіаційні і воєнно-морські бази, полігони і танкодроми, військово-навчальні центри, військово-ремонтні підприємства, парки бойової техніки, гарнізони і підприємства військово-промислового комплексу;
– залишки хімічної зброї, пов'язані з попередньою воєнною діяльністю. Територія України за ступенем екологічної небезпеки поділяється на
зони, для яких встановлюються нормативи, що дозволяють або забороняють види господарської діяльності і враховують екологічні, соціальні та економічні умови. Залежно від призначення за спеціальними програмами в Україні здійснюється кілька видів екологічного моніторингу: загальний, кризовий та фоновий.
Загальний моніторинг — це оптимальні за кількістю та розміщенням параметри й періодичність спостережень за довкіллям, які лають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля підтримувати прийняття відповідних рішень на всіх рівнях відомчої та загальнодержавної екологічної діяльності.
Кризовий моніторинг — це інтенсивні спостереження за природними об'єктами, джерелами техногенного виливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явиш із шкідливими екологічними наслідками, для забезпечення своєчасного реагування на кризові й надзвичайні екологічні ситуації і прийняття рішень шодо їх ліквідації, створення нормальних умов для життєдіяльності населення і господарювання.
Фоновий моніторинг — це багаторічні комплексні дослідження спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон для оцінки та прогнозування зміни стану екосистем, віддалених від об'єктів промислової і господарської діяльності, або одержання інформації, щоб визначити середньостатистичний (фоновий) рівень забруднення довкілля в антропогенних умовах.
Міністерство екології та природних ресурсів України разом із Міністерством з питань надзвичайних ситуацій, їхні органи та інші суб'єкти системи моніторингу встановлюють спеціальні регламенти спостереження за екологічно небезпечними об'єктами, критерії визначення і втручання в разі виникнення або загрози виникнення надзвичайних екологічних ситуацій. Екологічний моніторинг довкілля здійснюється за довгостроковою державною програмою, яка визначає спільні" узгоджені за цілями, завданнями, територіями та об'єктами, часом (періодичністю) і засобами виконання дії суб'єктів екологічного управління, підприємств, організацій та установ різних форм власності.
Екологічне картографування
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екологічний моніторинг“ на сторінці 5. Приємного читання.
