В аналізі спостережуваних явищ у живій і неживій природі вихователю радимо опиратись на такі властивості:
• природні явища перебувають у постійному розвитку;
• вони взаємопов'язані і взаємозумовлені;
• їх розвиток відбувається внаслідок нагромадження кількісних змін і виникнення якісних, значно вищих ознак;
• кожне явище, розвиваючись, залишає незмінними свої основи, сутність, причини і наслідки;
• у кожному явищі необхідно визначити основний напрям;
• у процесі пізнання явищ природи відбувається удосконалення і розвиток особистості, її формування, якісне зростання.
Отже, екологічне виховання здійснюється на рівні формування свідомості й поведінки. Оскільки екологічна свідомість є не що інше, як психічне явище, яке, маючи екологічну спрямованість, проходить через розум і волю дитини, опосередковується нею, то вона виступає виразником ставлення дитини до свого буття, природи, до знань. Отже, екологічна свідомість є усвідомленим ставлення до свого буття і природного довкілля з екологічних позицій.
Виступаючи компонентом інтелектуальної діяльності, вона визначає зміст поведінки особистості. Тому так важливо формувати екологічну свідомість вже з дошкільного віку. Організовуючи роботу з екологічного виховання у дошкільному закладі, вихователь враховує: рівень розвитку пізнавальних інтересів дітей; співвідношення особистісних потреб кожної дитини у забезпеченні знаннями, вміннями і навичками з потребами всієї групи дітей; можливості організувати спілкування дітей з об'єктами природи у їх натуральному, а не в штучно створеному середовищі в умовах урбанізації; розкриття теоретичного матеріалу в неподільному зв'язку з конкретними прикладами, що уможливлює глибше проникнення дітей в їхню сутність.
Управління як рису екологічної свідомості можна розглянути лише у зв'язку з практичною діяльністю дітей, спрямованою на інтелектуальне й естетичне сприйняття природи та її перетворення і охорону. Вихідними в організації діяльності є принципи систематичності, безперервності, міжпредметні знання з конкретних методик. Діяльність як основа формування і виявлення, відображення і ставлення (риси екологічної свідомості) керується і спрямовується особистістю. Взаємодіючи з навколишнім світом, свідомість ілюструє свою управлінську рису. Її слід характеризувати двосторонньо: унаслідок спрямованості й управління діяльністю дитини досягається вплив її пізнавальних інтересів, інтелектуальних і практичних умінь і навичок – з одного боку, а з іншого – динаміка видів діяльності, їх змісту, спрямованості впливу на формування екологічної свідомості загалом, її переходу на якісно вищий рівень.
У дошкільній установі екологічне виховання дітей здійснюється в означені роки в індивідуальних, групових і колективних (фронтальних) формах організації. Особливість їх використання полягає у встановленні відповідності між рівнем сформованості екологічних понять дітей і формами їх використання.
Враховуючи легку контактність дошкільників, чітко виражену готовність прийняти загальновідомі вимоги до своєї поведінки і діяльності, високу емоційність, тобто ті психологічні умови, без яких важко сформувати позитивне ставлення до навколишнього і негативно-критичне до згубного впливу на нього, фронтальні форми організації діяльності повинні надати допомогу в правильній орієнтації пізнавальних інтересів дітей.
Індивідуальні й групові форми організації спрямовувались на максимальну диференціацію й індивідуалізацію роботи з кожною окремо взятою дитиною чи їх мікрогрупами з трьох-п'яти осіб. Вони створюють умови для їх діяльності, взаємодії і з об'єктами, явищами природи і між собою. Відбувається розвиток особистості, формується її свідомість і основи переконань. Практичні дії кожної дитини виступають джерелом її знань внаслідок взаємодії з середовищем, засобом перетворення засвоєних знань у переконання. Діяльність дитини, пов'язана з самостійним набуттям знань та їх використанням вирізняється пошуково-дослідним змістом. Діяльність дітей значною мірою визначається особистісними пізнавальними інтересами, закладеними в мету і зміст вольових зусиль; використанням досвіду, який діти набули попередньо; індивідуальними особливостями протікання психологічних процесів.
Педагогічний аспект управління екологічною діяльністю формує такі інтелектуальні вміння й навички: самостійне набуття знань у нових або дещо змінених умовах; захист власних суджень і припущень; позитивно-емоційне ставлення до об'єктів і явищ природи; природоохоронна діяльність у нескладних організаційних формах.
Найважливіші практичні дії полягають у тому, щоб: спостерігати й оцінювати стан природного середовища; планувати і виконувати конкретно-значимі природоохоронні заходи; використовувати знання у різних видах трудової, пошуково-дослідної й творчої діяльності. Інтелектуальні та практичні вміння і навички визначають сутність різних видів діяльності, які в екологічному вихованні виконують різні функції, доповнюють одна одну і взаємозбагачуються. Формування екологічної свідомості й світоглядних основ загалом ґрунтується, як відомо, на трьох основних сферах – інтелектуальній, дійово-вольовій, емоційно-чуттєвій і має всі їх структурні елементи: потреби, мотиви, інтереси, емоції і волю, інтелект. У свою чергу саме мотиви, мета і є одними з найсильніших та найстійкіших збуджувачів цілеспрямованої діяльності не лише пізнавального, а й практичного змісту. Саме в обсязі практичної, трудової та ігрової діяльності виявляється готовність дітей до творчих перетворень і збереження навколишньої природи. Управлінська функція екологічної свідомості стає своєрідним мотивом, стимулом і умовою формування стійкого інтересу до праці, створює ситуації, коли перед дитиною чітко вимальовується результат її реального внеску в охорону природи.
У становленні екологічної свідомості чільне місце посідає ігрова діяльність. Саме у ній формуються моральні норми і правила поведінки в природі. Як модель діяльності дорослих, гра також сприяє утворенню міцних зв'язків між навчанням і працею. Наслідуючи дорослих, діти розвивають і свою уяву. Правильно організована ігрова діяльність дає змогу педагогові домогтися найповнішого самовираження дітей, їх активності. Найповніше цього можна досягти з допомогою дидактичної гри. Її основний принцип – принцип автодидактизму, поглиблює і конкретизує знання дітей в умовах їх самонавчання. Екологізації дидактичної гри сприяє принцип парності. Його реалізація досягається внаслідок добору завдань, які ведуть дитину шляхом самостійних рішень, відповідей на запитання, що подаються в ілюстраціях і картинках у прихованому вигляді.
При розробці ігор екологічної спрямованості вихователеві радимо максимально використати можливості й творчих ігор дітей (сюжетно-рольових). їх виховний і пізнавальний ефект досягається за умови максимального наближення сюжету до завдань екологічного виховання в реальних умовах, до зразків поведінки, які повинні характеризувати дитину не лише в грі, а й поза нею. Безумовне значення творчої гри полягає і в тому, що діти практично оволодівають зразками взаємовідносин людей, їх гуманного і дбайливого ставлення до природи. Вибираючи найпереконливіші факти для сюжету гри, вихователь відповідними прийомами спрямовує розповіді дітей (наприклад, відповіді на запитання чи пояснення фактів, своє бачення ситуацій, розуміння їх сутності, причин, механізмів). Для творчості процесу гри необхідна висока концентрація уваги. Здатність довго і захоплено гратись, долати перешкоди найліпше виявляється у таких ситуаціях, коли результат гри дитина оцінює на рівні відкриття, зробленого самостійно. Процес пізнання тоді особливо активний і творчий, а самостійність дитини спонукає її до посиленої розумової діяльності.
Для екологічного виховання потрібні ігри, які б, з одного боку, моделювали саму творчість дитини, а з іншого – забезпечували умови для удосконалення її інтелекту. Такими іграми ставали ребуси ботанічного і зоологічного змісту, то виходять зі спільної ідеї неподільності єдності живої й неживої природи та залежність живої природи від конкретних умов 'її існування. Такі ігри радимо об'єднувати на основі спільних, тільки їм властивих особливостей:
• кожна гра – комплекс завдань, які дитина розв'язує за допомогою різних картинок, де існує принцип парності;
• завдання даються в різній формі – у вигляді моделі, малюнка, письмової інструкції;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Еко-око: дошкільник пізнає світ природи» автора Лисенко Н.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проекологічний зміст, різних видів діяльності дітей у ДНЗ“ на сторінці 4. Приємного читання.
