Важливим етапом для розвитку, коли можемо сформувати очікувані особистісні риси і ставлення до природи, виховати позитивні емоції, доброзичливість, розуміння процесів, які відбуваються, захоплення її багатством і красою краєвидів, шанобливе ставлення до рослин і тварин, радість від спілкування з ними і прагнення опікуватися ними, турботливість і відповідальність за їхній стан та ін. є дошкільне дитинство.
Ураховуючи той факт, що цілеспрямована екологічна освіта стає можливою для реалізації лише в умовах навчально-виховного процесу дошкільного закладу, мусимо спиратися на обсяг інформації та її структурування в чинних програмах для ДНЗ. Відповідальність за реалізацію їхніх завдань покладається на вихователя, який маючи сформовані фахові компетенції, зосереджує свою увагу на досягненні цілей та очікуваних результатів. Цілком очевидно, що вся екодіяльність вихователя повинна спрямовуватись на формування підґрунтя для особистості майбутнього. Саме така освіта уможливить формування високого рівня екологічної культури. Її структуру складають такі компоненти:
• цілісне і разносторонне поінформування про природне довкілля;
• навички спостереження за специфікою і послідовністю явищ природи та наслідками їхнього впливу на різні об'єкти відповідно до взаємозумовленості та взаємозалежності зв'язків між ними;
• готовність до реалізації набутих знань і сформованих навичок у безпосередній діяльності дітей у природному довкіллі;
• опанування можливістю творчо мислити, готовністю самостійно висловлювати свої думки, вмінням обстоювати свої судження і використовувати для доказовості аргументи із власного досвіду.
Для дидактичного супроводу процесу екологічної освіти сьогодні видруковано для вихователів ДНЗ, а також для дітей чимало літератури. Найціннішою зазвичай є та, з якої вихователька може почерпнути оригінальні інноваційні настанови, методичні поради, а, почасти, і розроблені конспекти заходів орієнтувального спрямування. Саме така література сприяє творчому осмисленню представленої інформації та стимулює до активних авторських пошуків нових моделей навчально-виховного процесу в ДНЗ із означеної проблеми. Безумовно значущим джерелом для дітей дошкільного віку є засоби масової інформації (радіо і телепередачі, періодична преса, мультимедійні носії та ін.). Якщо педагог у дитячому садку, а батьки в домашніх умовах ретельно відбирають зміст матеріалів, стає цілком очевидним – діти навчаться вміло використовувати опановані знання не лише у практичній природопізнавальній діяльності, а й послуговуватися ними в процесі напрацювання основ екологічнодоцільного стилю життя.
Дитина вже з наймолодшого віку зацікавлена природою, яка її оточує і прояви такого зацікавлення демонструє дорослим у незмірній кількості запитань. А саме, дотично до рослинного світу: Чому рослина зеленого кольору?, Чому восени опадає листя з дерев?, Чому листя і рослини різні за розміром і формою?, Чому квіти кольорові? тощо. Дотично до факторів неживої природи, а саме, води: Чому вода мокра?, Чому вода випаровується?, Чому людина задихається під водою, а риба – ні? І задихається лише на суші?, Звідкіля береться лід?, Звідкіля береться веселка? та ін. Дотично до Космосу: Чому місяць рогатий?, Чому є 12 місяців?, Чи сонце світить уночі?, Чому в космічному просторі є невагомість?, Чому в Космосі немає повітря? та ін. Щодо історії Землі діти запитують: А як утворився світ?, Звідкіля взялися гори?, Що це таке “бурштин?”. Щодо людини: Звідкіля взялася людина?, Чому кожна людина має інше обличчя?, Чому ми відчуваємо біль?, Чому кров червона?, Чому людина хворіє? та ін. Щодо тварин діти запитують: Чому відлітають птахи до теплих країв?, Які тварини живуть найдовше?, Звідкіля взялися різні тварини?, Чому папуга розмовляє? і т.ін. Про електрику дошкільники запитують: А чому лампочка світить? А також: Чому ми нищимо довкілля?, Як очистити брудну воду?, Що треба зробити, щоб не забруднювати повітря і т.ін.
Як бачимо на прикладі наведених запитань все, що живе, рухається, видає голос (шум), звуки, має колір викликає допитливий погляд, стимулює потребу доторкнутися, понюхати, покуштувати і т.д. Дитина пізнає природу всіма сенсомоторними механізмами і, відтак, реагуючи, пізнаючи її об'єкти та явища безпосередньо, емоційно відтворює свої ставлення і оцінки.
Уже найменші діти звертають увагу на те, що в природі багато не схожих між собою предметів, об'єктів; кожен з них має свою форму, по-різному реагує на дотик; не завжди позитивно реагує на шум тощо. Власне в таких запитаннях, як: Чому вмирають дерева?, Чому в річці хвора риба?, Чому риба гине?, Чому не можна пити некип'ячену воду? та ін. дитина виявляє стурбованість, опосередковану негативною діяльністю дорослого в природі, згубним впливом на її скарби. Чи відчуває дитина, що життя на планеті Земля під загрозою? Чи розуміє вона в дошкільному віці, як така загроза може знищити її майбутнє, звести нанівець її талант, можливості, зруйнувати все навколо?
На жаль, не всі дорослі, в т.ч. найближчі для дитини, усвідомлюють ситуацію, в якій перебувають – її наслідки відтерміновані, отже, не актуальні, рішення можуть зачекати, а діти – потерпіти!
Таким чином, нічого кардинально не змінюється – візерунок життя родини та дитини в її лоні залишається традиційним і зручним для всіх. Нестача позитивних прикладів ставлення до природного довкілля з т. з. кардинальних змін у чинних приписах і нормативних актах, відсутність доступних форм залучення дітей уже з дошкільного віку до реально значущої діяльності в середовищі свого буття, збайдужілість дорослого населення до екорозвитку свого ж потенціалу та ін. негативно впливає на свідомість дитини, нівелюючи її природну допитливість, спостережливість, чутливість у реагуванні на світ навколо неї. Відповідно деградує її особиста картина Світу, яка ще не сформована, а вже під негативним впливом соціуму – здеформована.
Метою і завданням екологічної освіти в означеному сенсі розглядаємо активний пошук нових (чи оновлення сталих) шляхів, які вестимуть до того, аби Земля все ще мала неухильний шанс залишитись неповторно красивою та життєдайною.
Роль вихователя дітей дошкільного віку в пошуку таких шляхів неоціненна. Саме від нього залежить те, наскільки і як наблизиться кожен малюк до проблем охорони Землі як свого дому. Справи такого вихователя, який переймається природодоцільною діяльністю з дітьми виходить за межі традиційної діяльності, адже їм слід розповідати не лише про красу і неповторність світу, а й про реальні загрози для нього. І в таких ситуаціях має чітко увиразнюватися не лише педагогічна компетентність (різні компетенції фахівця), а й громадянська позиція і активність. І цілком реально, що унаслідок саме такої діяльності вихователя можна буде уникнути певних небезпек і показати дітям що і як слід робити, аби захистити природу. Розпочати таку роботу якнайкраще із наближення дітей до природного довкілля шляхом налагодження з ним безпосередніх контактів.
Основою для безпосереднього пізнання (контактування) об'єктів і явищ природи розглядаємо позитивне емоційне ставлення до них, почуття відповідальності (враховуючи можливості дошкільного віку) за стан озеленення на ділянці дошкільного закладу; за стан здоров'я і хороше самопочуття тварин у кутку природи (рибки в акваріумі та ін.). Важливо, щоб діти вчилися і вміли на етапі дошкілля розглядати, бачити і спостерігати, а далі – увиразнювати певні проблеми, які виникають у найближчому оточенні, а також оцінювати загрози, які слід очікувати від неконтрольованих дій (впливу) дорослих на природу найближчого оточення (заводи, фабрики, рух транспорту).
Упродовж дошкільних років згідно чинних програм для дитячих садків діти повинні не лише оволодіти достатнім мінімумом знань про рослини і тварин, а й насамперед опанувати навичками перенесення таких знань у реальну практичну діяльність у природі. Мовиться про те, що екологічна освіта вже на етапі дошкільного дитинства вирізняється дієвістю, активністю, пізнанням шляхом нескладних дослідів, експериментів, праці в різних організаційних формах.
Власне, таку організацію екологічної освіти повинні забезпечувати і підтримувати і в дитячому садку, і в домашніх умовах. Поза сумнівом, прислужитися екологічній освіті кожної дитини вже з дошкільних років може діяльність різних тематичних гуртків, студій на кшталт “ЕКО-ОКО”, зелене дошкілля та ін.
Наступний аспект, на якому слід зробити натиск у пошуку шляхів реалізації екологічної освіти – це прогнозування таких зразків взаємодії дітей з природою, в яких зінтегровано їхні природничі знання із основами етики (етичної поведінки). Саме в етичному вихованні віддзеркалено норми взаємин між дитиною (людиною) і природним довкіллям. Саме на дитину, як і на дорослих, чинить вплив екологічна діяльність, яку представлено в аналізі та в характеристиці її стану, а цією інформацією може послуговуватися не лише вихователь чи педагог у школі, а й будь-який громадянин.
Екологічна освіта повинна ґрунтуватися на низці етичних і естетичних цінностей, які суттєво впливають на життєдіяльність кожного, в т.ч. й дітей дошкільного віку. Саме такі цінності слід розглядати за визначальні чинники впливу на організацію та спрямованість спостережень у природі, формування усвідомленого ставлення до природного довкілля та його мешканців у різних формах прояву їхнього життя (існування) і функціонування: від найпростіших життєвонеобхідних форм на рівні бактерій, грибів та ін. до найвище організованих, включаючи і саму людину, її життя і охорону.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Еко-око: дошкільник пізнає світ природи» автора Лисенко Н.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методичні стратегії проекологічної освіти сучасних дітей“ на сторінці 1. Приємного читання.
