• функції окремих методів роботи з вихованцями і ті методичні прийоми, що стимулюють і спрямовують діяльність дітей, сприяють виникненню і закріпленню їх достовірних знань на основі узагальнення і систематизації;
• можливості кожного із засобів та методику роботи з ними у різних вікових групах в обсязі різних конкретних методик (розвитку мови, формування елементарних математичних уявлень, зображувальної діяльності тощо).
Утворення елементарних екологічних уявлень і формування на їхній основі понять, тобто перехід дітей від конкретно-образного до словесно-логічного мислення, висувають перед вихователем низку завдань: добирати доступний зміст знань відповідно до провідних форм мислення, коли вони
водночас викликають у дитини необхідність постійно шукати нові способи пізнання, тобто йти шляхом самовдосконалення.
Практична взаємодія дітей з об'єктами і явищами природи дає вихователеві зворотню інформацію – засвідчує наявність у них вже оформлених елементів соціальної активності, позитивно-емоційних відношень.
Природне довкілля для старших дошкільників – це, насамперед, неподільна єдність живого й неживого. Однак, для екологічного мислення на основі цілісного підходу (холістичного) важливо кожен об'єкт вивчити не лише з погляду його цілісності, а й взаємообумовленості факторами впливу із довкілля його існування. Таке осягнення дитиною природи передбачено програмою на основі формування понять “жива природа” і “нежива природа”.
Формування наукових уявлень дітей, як структурних компонентів означених понять відбувається в навчальній діяльності відповідно до чіткої мети. Вона визначає зміст навчання та його прикінцеві результати, а також процес – взаємодію педагога з дітьми, повідомлення інформації, її засвоєння та відтворення. Екологізація навчальної діяльності зумовлює потреби педагога щодо пошуку оптимальних умов і засобів, а також видів діяльності задля досягнення мети.
Процес навчання дітей згідно наведених нами програм визначаємо як досить складний за змістом і за структурою, адже його екологізація передбачає, насамперед, її розуміння педагогом в руслі наукової теорії. Натомість спеціальна підготовка вихователів дошкільних закладів до здійснення екологічного виховання дітей в різних видах діяльності все ще перебуває на етапі дослідження. Опис самої методики екологізації навчальної діяльності подаємо на тлі ознайомлення дошкільників з природою і введення в цей процес лише елементів екологізації, які вже почасти досліджені.
Скажімо, формування розуміння своєрідності живого в світі природи надзвичайно важливе, хоча цей процес складний і дуже суперечливий. На прикладі його характеристики і механізмів проілюструємо роботу вихователя. Він опирається на знання, якими вже оперує дитина, активізуючи емоційний та дійово-практичний фактори. Саме поняття життя виходить за межі розуміння дошкільників. У біології це позначення способу існування живого організму, якому притаманний обмін речовин між ним і навколишнім середовищем. Організм задовольняє свої потреби у життєво необхідних для нього речовинах шляхом їх споживання з середовища існування. Діалектично існуючі два процеси – асиміляція і дисиміляція неподільні в часі й функціонують як взаємозумовлюючі (закінчення одного з них означає перехід у протилежний стан неживе).
Оскільки прояви цих процесів у рослин і тварин неоднакові (зелені – автотрофи, тварини – гетеротрофи), існування живого можливе лише за умов обміну речовин із середовищем, то саме ці ознаки і є основними у демонструванні єдності організму з середовищем свого буття.
Спираючись на розроблені методичні посібники, дітям слід пояснити, що існуючи в різних середовищах, організми упродовж всієї історії з часу виникнення виробили певні адаптації (пристосування). Це перша особливість живого, її варто пояснити у зв'язку з іншою – особливістю самовідтворення. Суть другої – привласнення із середовища речовин, які за хімічним складом суперечать його змістові, але організм перетворює їх у тотожні собі. Внаслідок цього виникає енергія, що використовується для росту і руху живого. Рух є третьою властивістю (механічний – пересування і рух як розвиток), з якою було рекомендовано знайомити дітей.
Маючи суттєві розбіжності свого виявлення у рослинних і тваринних організмах, у біологічній сутності, рух зумовлюється подразненням. Рух тварин ілюструється їх пересуванням у просторі: ходьба, біг, політ, плавання, а рух рослин – це спрямованість росту: геліотропний рух (демонстрування рослин – барометрів за реакцією на сонячні про мені) та гетеротрофний (спрямованість деяких рослин у середовище існування: корінь, стебло тощо, з метою привласнення екологічних факторів: вологи, поживності грунту та ін.).
Обмін речовин не є незмінний. Взаємодіючи із середовищем, його якісні зміни зумовлюють стани і стадії, через які проходить розвиток організму, що вирізняється послідовними морфологічними, біохімічними і фізіологічними змінами впродовж всього життя. Саме це і відрізняє його від інших процесів.
Отже, сукупність послідовних морфологічних і фізичних змін є чітко індивідуальна особливість, що тісно пов'язана з кількісними (ріст) і якісними (диференціювання) перетвореннями. Кількісні зміни – збільшення об'єму організму, якісні – новоутворення нових органів та їх функцій. Процеси діють у неподільній єдності: ріст – диференціювання – подальший ріст. В єдності з ростом перебуває розмноження – утворення організмом нових видів, збільшення їх кількості на Землі, забезпечення безперервності життя.
Необхідні ознаки живого, його зв'язку з середовищем – харчування, дихання, виділення і рух – засвідчують неподільність понять: живе, живий організм, жива природа.
У цьому зв'язку увиразнюється зміст поняття, яке має пряме відношення до означення рослин і тварин як живих організмів.
Дітям слід показати об'єкт природи з числа живих організмів, пояснити у доступній формі ту чи іншу особливість поняття зрозуміло для засвоєння.
Екологізація такого виду діяльності з об'єктами природи вимагає від вихователів чіткого орієнтування на всі сфери особистості, зокрема на дієво-практичну, адже відсутність чуттєвого сприйняття утруднює формування чітких уявлень дітей.
Розглянемо можливості дітей дошкільного віку в засвоєнні знань про ріст і розвиток живого організму з демонстрацією ознак його варіативності та збереження. У будь-якому конкретному явищі (наприклад, розвиток живця бегонії, пуголовка жаби та ін.) вони виступають у єдності. Звідси сприймання дітьми розвитку живого пов'язане з розумінням ними варіативності ознак (скажімо, рослина може змінюватись, залишаючи незмінною свою сутність).
В екологізації видів діяльності, необхідних для екологічного виховання, створення належного матеріального природного довкілля дошкільного закладу слід розглядати за умови, що дає змогу добирати найефективніші форми організації пізнання природи і методи взаємодії з її об'єктами та явищами. Наступною була умова щодо вміння педагога добирати найефективніші методи пізнання природи та методи засвоєння дітьми знань про неї. З погляду на зміст, мету і завдання екологічного виховання поряд із традиційними спостереженнями вихователю радимо організовувати і проводити пошуково-дослідну діяльність, яка найбільшою мірою ознайомлює дитину з проблемою, стимулює активність та допитливість, уможливлює самостійні “відкриття” в природі. Під час досліду дитина сама виконує пізнавальне завдання, спрямоване на досягнення мети; застосовує уже наявні знання, вміння і навички, виконує різні перетворювальні дії, знаходить правильні шляхи розв'язання завдань із варіативністю їх змісту і ознак.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Еко-око: дошкільник пізнає світ природи» автора Лисенко Н.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проекологічний зміст, різних видів діяльності дітей у ДНЗ“ на сторінці 2. Приємного читання.
