Мета: ознайомити дітей із різноманітними домівками – місцями існування живих організмів, із їхньою залежністю від умов існування, від поведінки людини.
Обладнання: таблиці і дидактичні картки (кріт і білка, дятел, латаття, чорниця та ін.; кімнатний акваріум; дощовий черв'як).
Методичні рекомендації
У процесі бесіди дуже важливо, щоб діти зрозуміли: усі живі організми – рослини, гриби, тварини – мають свої власні домівки і без них їхнє життя приречене на загибель. Тому на конкретних прикладах потрібно показати, що зі знищенням цих домівок – місць існування тварин і рослин – вони теж гинуть. Люди осушують водойми – гинуть усі мешканці водного середовища; вирубують ліси – усі рослини лісу теж гинуть, але частина тварин – звіри, птахи – можуть переселитися в сусідні ліси. Багато хто ж гине.
Обговорення фактів викличе у дітей прагнення охороняти домівки наших братів менших, відповідальність за свою поведінку і вчинки в природі.
Бесіду можна провести у будь-яку пору року, якщо у дітей будуть накопичені необхідні уявлення про мешканців природи і місця їхнього мешкання. Тобто, якщо на прогулянках у природу їхню увагу спрямовували на те, де ростуть ті або інші рослини; гриби; де живуть окремі тварини, бесіда дозволить узагальнити результати цих спостережень і сформувати відповідні висновки про свою поведінку.
Звичайно, якщо є можливість, то в літній час таку бесіду доцільніше провести у вигляді екскурсії, в процесі якої найлегше наочно показати дітям “будинки” і “квартири” різних природних мешканців. Проте, не слід захоплюватися великою кількістю прикладів – на їхньому фоні можна упустити головне: виховну спрямованість бесіди, що проводиться.
Під час бесіди бажано використати різні методичні прийоми, а також гру, спостереження за об'єктами природи, розгляд ілюстрацій, обговорення текстів, уявних ситуацій, малюнків дітей. Перед проведенням бесіди було б дуже до речі зібрати загадки про різні об'єкти природи (із різних середовищ життя), малювати на тему: “Природа – наш спільний дім”.
Найбільш вдалі малюнки, в яких розкрито різноманітність жител живих організмів, можна було б перед проведенням бесіди оформити або в один загальний стенд, або кожен малюнок на окремому невеликому планшеті (щільному папері, картоні), щоб його зручно було демонструвати у потрібний момент.
Хід бесіди
Бесіду можна розпочати з розгляду малюнків дітей. Досвід свідчить, що на малюнках цієї тематики завжди є присутній сам автор і його оточення – житло, населений пункт, рослини і тварини. Одні діти зображують себе на міській вулиці, інші – біля водойми з відповідним оточенням природних мешканців, треті – в лісі, на лузі і т.д. Випадкових, тобто вирваних з інших жител, об'єктів природи на малюнках, немає.
Якщо герой малюнка відпочиває на березі озера, рибалить або купається, то поряд з ним – бережок, зарослий рогозою, жаба, бабка, у воді хлюпучуть рибки... А якщо це грибник, то обов'язково в лісі, в оточенні лісових мешканців. Це говорить про те, що діти мають уявлення про житло окремих тварин, на рівні природних угрупувань і – місць їхнього існування: водного, наземного, ґрунтового.
Хоча окремі приклади із життя організмів у ґрунті (дощові черв'яки, кроти), на рослинах (колорадські жуки, короїди) їм знайомі. Отож, у своїх відповідях на запитання, де живуть наші сусіди – рослини і тварини, – діти дають різні відповіді – у воді, у повітрі, у лісі, у грунті (землі), на лузі, поряд з нами – в місті і селі! Тобто – усюди! Природа – домівка для природних мешканців. Наш спільний дім!
Дидактична гра “Де мій будинок”? Для її проведення необхідно мати добір загадок про природних мешканців із різних середовищ (чи з різних природних угрупувань), набір дидактичних карток – зображень об'єктів природи або вирізані зі щільного паперу і розфарбовані їхні фігурки; ілюстрації або таблиці із зображенням лісу, лугу, водойми.
Ілюстрації вивішують на дошці у верхній частині так, щоб можна було помістити мешканців для цього природного угрупування – картки або фігурки рослин, грибів, тварин.
Педагог читає загадки упереміш про мешканців лісу, лугу, водойми; діти відгадують їх і по черзі підходять до столу, де розкладені картки або фігурки рослин, грибів і тварин. Потрібний малюнок – картку або фігурку – вони ставлять на нижній край дошки під відповідним природним угрупуванням. Можна цю гру організувати і по-іншому: педагог показує той або інший об'єкт природи, а діти загадують загадку про нього і також виставляють його зображення на край дошки.
Зразки для загадок: їжак, конюшина червона, мухомор, рибки, дятел, кульбаба, жаба, коник, бабка.
Отже, кожен природний мешканець має свою домівку – своє житло. Чи можуть тварини і рослини змінити свій дім? Наведіть приклади. А чи є такі організми, які не можуть змінити свій дім? Ось перед вами – наш акваріум. Чим є акваріум для риб і рослин, які знаходяться в ньому? Чи можуть рибки жити в повітряному середовищі? на грунті? чи в грунті? Як ви думаєте, чому ні? А дятел? Якщо зрубати увесь ліс – його будинок, чи зможе дятел жити на лузі? У полі? У водоймі? Чому – ні?
Так, багато істот – у полоні своєї домівки. Вони пристосувалися до її умов. Розглянемо це на прикладах двох тварин – білки і крота. Уявімо собі, що білка захотіла б помінятися квартирою з тушканчиком, (тушканчики живуть у степу і в пустелі, зариваючись у землю; у наших місцях вони не живуть, тому для прикладу ми візьмемо крота, який також живе в ґрунті). Отже, білка захотіла б помінятися квартирою із кротом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Еко-око: дошкільник пізнає світ природи» автора Лисенко Н.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. Де живуть мешканці природи?“ на сторінці 1. Приємного читання.
