Об'єкт пізнання при цьому постає перед дитиною у різних зв'язках, співвідношеннях зі спорідненими об'єктами, речами, явищами. Дитина на правах відкривача пізнає динаміку і статичність природних явищ, а варіативність ознак, їх порівняння та зіставлення переконують її у багатстві й неповторності світу природи. Роль вихователя спрямовується на пошуки індивідуально-диференційованого підходу, зосередження максимуму уваги кожній дитині, своєчасній допомозі, коригуванню думки і її варіантної діяльності, стимулювання допитливості та інтересу.
Оскільки внаслідок дослідної діяльності формуються елементарні навички пошукової роботи дітей, виникає посилений інтерес до явищ живої і неживої природи і активізується стан розумової діяльності. Вихователь повинен лише своєчасно спрямовувати увагу дітей на визначення внутрішніх властивостей об'єктів та їх залежності від зовнішніх умов. За такого підходу розпочато дослід, спрямований на розв'язання проблемного завдання про залежність життя рослин від наявності світла і води із запитань до дітей: “Що трапилося б з рослинами, якби настала вічна ніч?” та ін. Після припущень залучає їх до досліду. Вихователь використовує й демонстраційний дослід, який самостійно виконує. Обов'язковою вимогою до такого досліду є чітке пояснення дітям мети, завдання і змісту, а після закінчення – підведення висновків й аргументів. Вихователь лише коригує знання дітей, спонукає до самостійного тематичного добору аналогічних дослідів. Головною умовою ефективності пошуково-дослідної роботи є активна діяльна позиція дітей. Дії з об'єктами природи – обов'язковий компонент її пізнання, причому вони повинні бути адекватні завданням, умінням і навичкам, які засвоюються, а матеріальне середовище для проведення досліду має допускати його варіативність і проблемність, стимулюючи дітей до подальшого пізнання.
Педагог спрямує в навчальній діяльності пізнавальну активність дітей на систематичне сприйняття об'єктів і явищ природи, що є вирішальним у формуванні переконань, оскільки саме сприйняття пов'язане з вибірковою і суто суб'єктивною активністю, акумулюючи потреби, оцінки, інтереси, а в майбутньому – нахили і особистісні принципи.
Емоційне життя дитини виявляється у почуттях, а почуття – як стійкі емоційні стани, можуть перетворюватися на характерні риси особистості, того в стійку особливість її реагування на ті чи інші явища природи. Тому важливо виховати таке емоційно-вольове ставлення дітей до навколишнього світу, яке б допомогло формувати переконання й у стартому віці. Емоційно-вольовий фактор є системою відгуків, реагування, відношень у вигляді почуттів і є рушієм формування елементів переконань. Отож, чим виший рівень емоційно-позитивного ставлення до навколишньої природи і стійкіше негативно-критичне до фактів згубного впливу на неї, тим ефективнішим буде формування установки на екологічну культуру у всіх видах діяльності дитини.
Як уже йшлося вище, значні якісні зміни у формуванні елементів майбутніх переконань відбуваються саме в умовах спеціально організованого навчання: знання про світ природи стають повнішими, систематичнішими, узагальненішими; формуються системно на наукових поняттях.
Результати аналізу реального педагогічного процесу дошкільного закладу взагалі та екологічного виховання зокрема, свідчать, що формування системи узагальнюючих понять, які є основою ставлення дитини до природи, протікає нерівномірно. Поняття, що відтворюють характерні особливості об'єктів, їх спільні та відмінні ознаки (наприклад, овочі, фрукти, свійські тварини тощо), засвоюються швидше і легше, ніж ті, які відтворюють причинно-наслідкові зв'язки. Це пояснюється більшою динамічністю розумових операцій під час обстежувальних дій у спостереженні, тривалішим терміном їх пізнання, обстеження, наочним показом ознак та їх доступністю для сприйняття цілим комплексом аналізаторів. Поняття із меншою практичною значущістю для дітей і грунтуються на більшій кількості абстрактних знань, уявлень, засвоюються повільно: залежність сезонних змін у житті рослин від змін у неживій природі. Емоційність пояснення практичної значущості об'єктів природи, об'єднаних у поняття овочі, фрукти та ін., має значний вплив на перехід дітей від розрізнених уявлень до узагальнених понять.
Отже, емоційність змісту відбивається на оволодінні дітьми адекватним ставленням до навколишнього. Однак, у їх свідомості можливе існування двох паралельних категорій ставлення до одного і того самого поняття. Одна з них реалізується у відповідях на заняттях, у діях під керівництвом вихователя, інша – у свідомості й поведінці дитини поза заняттями, дошкільним закладом, підкріплюючись побутовими умовами. Наприклад, ставлення до ранньовесняних квітучих рослин, занесених до Червоної книги та їх збір у лісі під час поїздки з батьками у вихідні або святкові дні.
Існування таких паралелей у формуванні екологічної свідомості призводить до конфліктів, гальмує виховання почуттів до навколишнього. Ось чому єдність і неподільність впливу всіх інститутів виховання особистості є необхідною умовою високої результативності роботи вихователя.
Найчастіше вплив життєвого емпіричного досвіду дітей відчувається на формуванні їх свідомості сильніше, ніж спеціально організована з цього напряму робота у дитячому садку. Адже у сімейному вихованні рушієм є емоції, глибоко інтимні почуття любові до батьків, отже, і зразки їх поведінки є еталоном для наслідування, то не підлягає критичному осмисленню і сумніву.
Отож, важливо закріплювати суть кожного поняття, поглиблювати їх новими переживаннями. Цьому сприяє формування і часткових понять (овочі, фрукти) і узагальнених (жива природа), розуміння найважливіших взаємозв'язків явищ, які відповідають їх логіці. Для цього необхідно:
• регулювати введення нових ознак в систему знань під час формування понять і постійно посилювати інтерес до пізнання, допитливість, позитивне емоційно-вольове відношення; забезпечувати умови для емоцій і переживань;
• створювати чітку і послідовну систему причинно-часових та причинно-наслідкових зв'язків, які можуть опановувати діти на рівні відособлених, розрізнених уявлень із наочним підтвердженням;
• практикувати створення таких еколого-педагогічних ситуацій, які б постійно вимагали від дитини не лише оперування знаннями, а й проявів ставлень до об'єктів та явищ природи, сприяючи закріпленню сформованих понять і навичок пізнавальної й природоохоронної діяльності.
Важливим для формування екологічної свідомості є емоційно-вольовий аспект ставлення особистості до дійсності. Основа його формується в дошкільному віці, на тому генетичному ступені, коли закладаються основи всього наступного її розвитку. Особливе місце у роботі вихователя посідає спілкування з дітьми.
Під час їх спілкування з природою виникають особливі почуття: моральні, інтелектуальні, естетичні і таке ставлення до навколишнього світу, людей, їх поведінки, і до власної поведінки, в якому відображено дотримання ухвалених у суспільстві моральних і правових норм, народних звичаїв і традицій природокористування.
Дослідження П. Якобсона, О. Кульчицької, Л. Анциферової, Г. Люблінської засвідчили, що саме дошкільний вік є найсприятливішим періодом для виховання основ вищих моральних почуттів, розуміння елементів складних взаємовідносин, зумовлених особистісним ставленням до навколишнього.
Позитивне емоційно-вольове ставлення до природи не є абстрактним почуттям, а є свідомим бажанням дитини пізнати і захистити навколишній світ, примножити багатство і зберегти його неповторність. При цьому О. Петровський, Л. Анциферова та інші довели, що навчання є обов'язковою умовою успішного виховання позитивних емоцій.
У дослідженнях О. Зосімовського про становлення і розвиток почуттів доведено, що у діяльності вихователя чільне місце повинні посідати не лише знання про потенційні можливості дитини, рівень Її фізіологічної та нервово-психічної готовності, а й добір педагогічних впливів з метою досягнення високої результативності навчання і виховання. Вихователь повинен враховувати наскільки те, чим оволоділа дитина, допоможе її пізнавальній діяльності у майбутньому. Для екологічного виховання такий висновок мав особливе значення.
У спілкуванні дитини з природним довкіллям учені наголошували на моральному та інтелектуальному сприйнятті, яким притаманні активність мислення, емоційність пізнання та ін. їх розглядали передумовою успішного формування екологічної свідомості: діти зазвичай переймають поведінку дорослих, їх ставлення до природи, беручи “все на віру”, стихійно вводячи це у власний світоглядний потенціал. Більшість висловлювань, аргументацій, оцінок ще не стали результатом власних роздумів дітей, хоч до спостережуваних явищ природи у них уже є власне ставлення, що виникло на основі виявлення елементарних причинно-наслідкових залежностей.
Формування ставлення дитини дошкільного віку до природи є незавершеним. Окремі поняття, які є в основі почуттів, поглиблюються і конкретизуються у період шкільного навчання; інші, моделюючись у процесі розвитку й удосконалення, переливаються одне в одне, взаємодоповнюються і взаємозбагачуються з досвідом дитини. Однак, саме у дошкільному віці закладаються їх основи, розвиваються суттєві ознаки. Це передбачає подальшу роботу вихователя в такому напрямі: неодноразове повернення до попередньо засвоєного матеріалу з метою його закріплення; поглиблення і розширення змісту та збудження позитивних ставлень до нього; встановлення його зв'язків з іншими поняттями на основі емоційних переживань та пізнавальних інтересів. Вихователеві потрібно враховувати, що без достатнього нагромадження фактологічного матеріалу емоції і почуття дитини можуть бути поверхневими. У навчанні важливо знайти правильне співвідношення між фактами, їх узагальненнями, які вони викликають у дітей під час сприйняття, і зробити цей процес відносно завершеним. При цьому одна група уявлень усвідомлюється і засвоюється при первинному формуванні, а позитивне емоційно-вольове ставлення продовжує процес пізнання. Дитина усвідомлює унаслідок порівняльних спостережень, дослідницької діяльності не лише знання на їх якісно вищому рівні, а й почуття у завершенному вигляді на основі стійкого інтересу до природи. Інша група потребує ретельнішої роботи над їх конкретизацією і для переведення їх на якісно вищий рівень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Еко-око: дошкільник пізнає світ природи» автора Лисенко Н.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проекологічний зміст, різних видів діяльності дітей у ДНЗ“ на сторінці 3. Приємного читання.
