Мета: закріпити знання про правила поведінки; заборони і приписи для перебування дітей у природному довкіллі.
Обладнання: окремі картки із зображенням певних ситуацій, наприклад: “Пташеня на траві”, “Гніздо”, “Мурашник” та ін.; стенд з малюнками дітей “Моя поведінка в природі”.
Методичні рекомендації
Ця бесіда завершує цикл бесід з екології. Методика її проведення відповідно до наявних природо-наукових і нормативно-оцінних знань може бути за бажанням педагога найрізноманітнішою. На наш погляд, найбільш відповідний варіант – обговорення конкретних ситуацій (реальних або уявних), з якими кожна дитина зустрічалася або може зустрітися в природних умовах.
Для цього треба відібрати найбільш типові ситуації, з якими кожна людина неодмінно зіткнеться під час відпочинку в природі: “Ходіння в лісі”, “Шум в природі”, “Облаштування бівуака”, “Вогнище”, “Зустріч з пташеням”, “Гніздо”, “Мурашник”, “Лісовий букет”, “Зайчата, їжаченята та інший молодняк”, “Збір ягід”, “Збір грибів”, “Березовий сік” та ін.
Досвід свідчить, що обговорення таких ситуацій відбувається дуже жваво і зацікавлено, якщо діти були залучені до підготовки необхідних матеріалів для обговорення: створення малюнків, плакатів на тему бесіди, добір фотографій, ілюстрацій.
Для її проведення підібрано декілька ситуацій, які допоможуть дітям зрозуміти, як поводитися в природі і чому саме такі Результатом бесіди може бути складання пам'ятки “Заповіді юних захисників природи”.
Особливістю таких бесід, на наш погляд, є те, що вони не дають дітям готових рецептів поведінки, а поступово підводять їх до власних висновків, що цінніше, ніж прості речення заборони і приписи, відповідно до яких діти повинні діяти. Такі “правила поведінки”, здебільшого, недієві і виконуються лише під контролем дорослих.
Справжнє виховання можливе лише тоді, коли діти пізнали розумом і перейнялися розумом і серцем в тим, що відбувається, співпереживають біді і радіють щасливому результату в житті природних мешканців.
Діти повинні не лише знати правила поведінки, а й розуміти, чому до тих або інших мешканців природи потрібно відноситися саме так, а інакше. Тому при розгляді конкретних екологічних ситуацій важливо показати значущість людського (антропогенного) чинника в зміні (поліпшенні або погіршенні) стану довкілля, зубожіння або примноження видової різноманітності тварин і рослин.
Це дозволить мотивовано і обґрунтовано підвести дітей до висновку про необхідність захисту і охорони природних мешканців, місць їхнього існування. Висновки ж про необхідність дбайливого ставлення до певних об'єктів старші дошкільники і молодші школярі найчастіше вимушені формулювати на основі розкриття їхнього значення, в житті і господарстві людини. Це звучить не завжди переконливо, оскільки дітям незрозуміла справжня причина руйнування, зубожіння, забруднення і погіршення природного довкілля.
Основи екологічної культури, як і будь-який інший чинник загальної культури, закладаються в дитячому віці. Ось чому педагогам у ДНЗ і саме в початковій школі необхідно вдатися до розкриття цього аспекта: адже культура поведінки людини не виникає спонтанно.
Виходити треба з того, що правила своєї поведінки в стосунках з природою кожен повинен, передусім, розуміти, опановувати ними, сам формулювати висновки про необхідність відповідної поведінки в конкретній ситуації: дитина буде тихо, і спокійно йти лісом або по лугом, якщо зрозуміє, що шум турбуватиме і лякатиме природних мешканців; що виловлювання метеликів просто, заради дозвільної цікавості або зовнішньої їх привабливості, – принесе велику шкоду для лугових рослин і занапастить живі істоти, позбавивши їх життя, на яке мають право усі земні мешканці...
Отож, зміст правил поведінки не може обійтися сьогодні лише гаслами і закликами, які традиційно представляють цю важливу сторону стосунків до природи: “не шуміти”, “не рвати”, “не ламати”, “не руйнувати” і тому подібне, а обґрунтовано підводити дітей до узагальнення: так потрібно чинити і дітям слід пояснити чому саме такі Зміст попередніх бесід допоможе підготувати ґрунт для подібних висновків.
Саме таким чином закладається господарське, відповідальне ставлення до своєї великої домівки, до усіх істот, що живуть і існують поряд з людиною; до умов, в яких вони і сама людина живуть і не можуть без них обходитися; виробляються звички достовірно культурної поведінки в природному і соціальному оточенні: “Чим молодша дитина, тим безпосереднішою має бути її моральне виховання, тим більше треба її вчити, а привчати до хороших почуттів, схильностей і манер, заснувавши все опираючи переважно на звичку” – наголошував К.Д. Ушинський.
На процес розвитку екологічної культури дітей істотно впливають ситуації, в яких діти повинні вчинити вибір свого вчинку, поведінки. Особливість цього вибору полягає в тому, що перед дитиною постає проблема: потрібно вибрати самостійно якийсь варіант поведінки із кількох можливих – Чи взяти знайдене в полі зайченя, схоже на іграшку, або не взяти? А якщо не взяти, то чому? Чи: так хочеться принести додому з прогулянки букет польових або лісових трав, а ніби – не можна! Як бути?
Запропонований список ситуацій “Гніздо”, “Лісовий букет” та ін. є до певної міри і обов'язковим і прикладом, тому що актуальність ситуацій на даний момент може змінюватися залежно від реальних подій – “Бездомний кіт”, “Покинуте цуценя”, “Чому загинула бегонія”, “Березовий сік” та ін. Це дуже важливо, адже суха сентенція ніскільки не допоможе справі, а, навпаки, лише пошкодить їй, наголошував В. Сухомлинський. З цього твердження випливає, що головну увагу педагог повинен спрямовувати на ті ситуації, які торкнуться не лише розуму, а й серця дитини.
Хід бесіди
Вступна частина
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Еко-око: дошкільник пізнає світ природи» автора Лисенко Н.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. Заповіді юних захисників природи, або бесіда про те, як потрібно поводитися в природному довкіллі“ на сторінці 1. Приємного читання.
