РОЗДІЛ 9. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ

9.2. Антропогенні небезпеки

Природно-техногенні небезпеки: кислотні опади - дощі, роси, сніги, тумани; пилові бурі, зсуви, селі, тектонічні явища, ерозія грунтів та зменшення їх родючості, процеси зпустелювання. Природно-соціальні небезпеки - епідемії інфекційних хвороб, захворювання венеричними хворобами та вірусними інфекціями людини. Соціально-техногенні небезпеки - професійний травматизм та захворюваність. Психічні відхилення та захворювання.

Антропогенні небезпеки, або комбіновані - це небезпеки в основі яких пусковим механізмом є діяльність людей, суспільства. Такі небезпеки можна називати антропогенними, або соціогенними. їх можна розділити на дві групи.

Перша - це природно-техногенні, коли через техногенну, виробничу діяльності проявляються дуже небезпечні природні явища у вигляді глобальних, регіональних екологічних проблем.

Друга - природно-соціальні, коли соціальна нерівність провокує епідемії інфекційних хвороб, зміни психічного стану людини.

Техногенна діяльність людини, суспільства породила соціальні небезпеки у вигляді професійних захворювань та травматизму (з-за низького рівня охорони праці, відсталих технологій), психічні розлади, захворювання, які часто набувають масового характеру (через стресові перевантаження).

Особливе занепокоєння викликає втручання у свідомість та підсвідомість людини за допомогою засобів масової інформації та технічних засобів - психотронна зброя (зомбування, навіювання).

Антропогенні катастрофи - це негативні природно-техногенні зміни природного середовища, довкілля - біосфери, викликані дією чинників якісного та кількісного характеру, породжених господарською діяльністю людини. Результати таких катастроф впливають на людей, тваринний і рослинний світ, навколишнє середовище в цілому.

Катастрофа (гр. - гибель, руйнування) - результат дії певних чинників, сил, через які об'єкт руйнується так, що його відновлення неможливе.

Сучасна прискорена деградація природного середовища - результат розвитку урбанізації, різкого розширення масштабів господарської діяльності людства, його споживчого відношення до природи.

В результаті збільшилася кількість надзвичайних ситуацій (НС) екологічного характеру - землетрусів, повінів, ураганів, зсувів в багатьох регіонах планети.

Наприклад, в грудні 1967 р. відбувся землетрус у 8 балів у районі водосховища на плато Декан (Індія) - загинуло 180 людей.

Відбулися землетруси від 5 до 7 балів у США на озері Мід, в Африці на водосховищі на річці Замбезі, у Китаї - водосховище Гуаньчжоу, у Таджикістані Нурекське водосховище на річці Вахш. Наведені, штучні землетруси на нафтових родовищах у США (м. Рейнджел, 4-5 балів), на вугільних шахтах Луганська (Україна) у 1995-1996 рр. потужністю 3-5 балів, на Стрілковому родовищі природного газу у Криму зареєстровано 10 поштовхів до 4 балів.

Надзвичайні стани екологічного характеру - це інтенсивна деградація грунтів через його забруднення важкими металами (нікель, кадмій, свинець, ртуть, хром) і агрохімікатами, забруднення всього довкілля шкідливими хімічними речовинами, шумом, електромагнітними, радіоактивними випромінюваннями, температурними інверсіями над промисловими містами. Все це передбачили Закони Українм "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" і " Про зону надзвичайної екологічної ситуації".

Забруднення, засмічення і виснаження всіх ресурсів не тільки знижують якість життя людей, але і загрожують життю. Через активну антропогенну діяльності проявляються негативні екологічні зміни або стани, які можна поділити на п'ять груп.

Умовно сприятливий стан - виникає в ландшафтах, які незначно змінені діяльністю людини, що не впливає на їх структуру, функції.

Друга група - задовільний екологічний стан, який характеризується змінами у навколишньому природному середовищі, що активно не впливають на існування його компонентів, не погіршують стан здоров'я людей, тварин, рослин

Третя група - напружений екологічний стан, для якого характерні активні негативні зміни в окремих екосистемах.

Критичий екологічний стан (четверта група) виникає при забрудненні грунтів, повітря, вод, для яких рівень параметричного забруднення (фізичні, фізико-хімічні фактори) та хімічного - шкідливими речовинами перевищує їх гранично допустимі значення (майже вся територія на сході України, її великі промислові міста). Для таких територій характерно руйнування екосистем, зникнення умов для подальшого існування живих компонентів - людей, тварин, рослин.

П'ята група - катастрофічний екологічний стан, при якому існування в незміненому, тобто нормальному стані людей, тварин, рослин (виникають шкідливі, летальні мутації) неможливо.