Концепція державного фінансового аудиту та його наукова парадигма

Державний фінансовий аудит

Сучасний стан системи державного фінансового контролю, зокрема форми контролю, що проводяться посадовими особами ДФК, обумовлює появу дискусій щодо доцільності провадження такої форми контролю, як державний фінансовий аудит. На даний час існують окремі роботи[1], у яких фрагментарно розглядають питання організації та методики проведення державного фінансового аудиту за його окремими видами. Слід зазначити, що роботах[2] йдеться не про державний фінансовий аудит, а в цілому про державний аудит, як конституційно встановлену систему зовнішнього незалежного контролю від імені суспільства за діяльністю органів державної влади щодо управління національними ресурсами країни (фінансовими, матеріальними, інтелектуальними). Однак у згаданих роботах жодний автор не обгрунтовує доцільність впровадження державного фінансового аудиту за умов здійснення такої форми контролю, як ревізія. Так І.Б. Стефанюк, розглядаючи особливості аудиту адміністративної діяльності зазначає, що ця форма контролю суттєво відрізняється від ревізії,[3] проте у чому саме полягають такі відмінності автор не розкриває. Зрозуміло, що впровадження державного фінансового аудиту пояснити політичною доцільністю, яка обумовлена прагненням України інтегруватися у Європейський Союз, пояснити легко. Однак чому така форма контролю висуває іншу традиційну, дієву форму – ревізію (у сучасній інтерпретації — інспектування) залишається незрозумілим. Цікавим є і той факт, що паралельно продовжують існувати згадані форми. Останній тезі можна надати пояснення, логіка яких базується на окремих нормах чинного законодавства.

З метою комплексного дослідження питань доцільності та обгрунтованості впровадження у практику проведення державними органами контролю державного фінансового аудиту дане питання слід розглянути й з позицій більш глибокого аналізу, а саме: чим є аудит та у чому полягають відмінності між аудитом та ревізією. Результати такого аналізу дозволять більш фахово здійснити подальші дослідження.

Становлення вітчизняного аудиту відбулося завдяки створенню та ефективному функціонуванню Спілки аудиторів України, Аудиторської палати України, а також прийняттю необхідної нормативно-правої бази, яка регламентувала б проведення аудиту як альтернативної і єдиної форми контролю ефективності використання залучених приватних інвестицій. Наукове обгрунтування доцільності широкого впровадження аудиту в економічне життя суспільства відбулося й завдяки формуванню теоретичних і практичних основ аудиту, яке було успішно проведено у докторських дисертаціях B. С. Рудницького, О.А. Петрик, Н.І. Дорош, М.Г. Давидова, а також у наукових та навчально-методичних працях М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, C. Ф. Голова, С.Я. Зубілевич, Л.П. Кулаковської, М.О. Ніконович, В.Я. Савченка, Б.Ф. Усача, Л.М. Чернелевського та ін.

Здійснені заходи науковців та громадських організацій привели до того, що поряд з аудитом, який здійснюється сертифікованими аудиторами та аудиторськими фірмами, набув широкого застосування внутрішній аудит, який на даний час немає належної організаційно- правової регламентації.

З 25 березня 2006 р. в Україні Постановою Кабінету Міністрів України запроваджено проведення органами державної контрольно- ревізійної служби державного фінансового аудиту, сутність якого полягає у перевірці та аналізі діяльності, фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, що отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно.[4] Фактично, даною постановою, а саме змінами, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, було поховано такі форми контролю, як аудит ефективності, ревізії та перевірки.[5]

Отже на сьогодні поширеним є застосування трьох видів аудиту, а саме:

• аудиту як незалежного виду контролю комплекту фінансової звітності суб'єктів господарювання з залученим приватним капіталом, який за суттю є підприємницькою діяльністю;

• аудиту як форми внутрішнього контролю (внутрішній аудит), який автоматично (у зв'язку з підпорядкуванням роботодавцю) втрачає ознаку незалежності та не є підприємницькою діяльністю;

• аудиту як форми державного фінансового контролю (державний фінансовий аудит) державного майна та фінансових ресурсів, якому притаманна певна незалежність та який не є підприємницькою діяльністю.

Відповідно сучасний вітчизняний аудит поділяється на три види: мета, завдання, об'єкти та правові наслідки реалізації результатів яких є різними (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Порівняльна таблиця різних видів аудиту

ОзнакиАудит як форма незалежного контролюВнутрішній аудит як форма внутрішнього контролюДержавний фінансовий аудит як форма державного контролю
РегламентаціяРегламентований Господарським кодексом України, Законом України "Про аудиторську діяльність", Міжнародними стандартами аудиту, надання впевненості та етикиРегламентує керівництво підприємстваРегламентований Господарським кодексом України, Законом України "Про державну контрольно- ревізійну службу України", Законом України "Про Рахункову палату"
ЗамовникВласник (засновники), керівник суб'єкта господарюванняКерівництво суб'єкта господарюванняОрган виконавчої влади (ДКРС)
Об'єкт, предмет, метаВизначений Законом України "Про аудиторську діяльність"Визначається керівництвомВизначений Господарським кодексом України, Законом України "Про державну контрольно- ревізійну службу України", Законом України "Про Рахункову палату"
Суб'єктАудиторська фірма, аудитор-приватний підприємецьШтатні працівники суб'єкта господарюванняПосадові особи ДКРС, рахункової палати
Правові підстави проведенняДоговірНаказ (розпорядження) керівника суб'єкта господарюванняНаказ керівника структурного підрозділу ДКРС, Рахункової палати
Статус діяльностіПідприємницька діяльністьВиконавча діяльністьДержавна служба
Кваліфікація та статус аудитораВиставляються жорстокі умови з боку професіональних організацій. Повна незалежність.Визначається адміністрацією суб'єкта господарювання. Незалежність обмежена.
Документальне оформлення та звітуванняАудиторській звіт (перед замовниками)Акти перевірки та інші звітні документи (перед керівництвом суб'єкта господарювання)Аудиторській звіт перед керівником органу державного контролю

Зміст табл. 1.1 засвідчує той факт, що наведені види аудиту є різними. Тоді виникає логічне питання: чому різні за суттю, об'єктами, метою, завданнями статусом та іншими ознаками у цілому вважаються аудитом. Слід згадати й те, що науковці у своїх роботах, розкриваючи сутність аудиту, починають з тлумачення етимології терміну "аудит", що означає "слухаю". Виникає логічне запитання – чим є аудит за суттю та чи залишається у практиці контрольної діяльності місце для ревізії як форми контролю, адже й такі науковці, які зазначають про безпідставність впровадження у національну контрольну практику органів державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, аргументуючи це тим, що між даною формою контролю та ревізією не має жодних принципових відмінностей.[6]

Дане питання доцільно розглянути у такій послідовності:

• 1. Що розуміють під аудитом західні науковці та як тлумачиться сутність аудиту в окремих нормативно-правових актах?

• 2. Як перекладається (в окремих випадках тлумачиться) "аудит", "контроль" та "ревізія" фахівцями-лінгвістами?

• 3. Чи є підстави для збереження ревізії як форми державного контролю?

Так, згідно з глосарієм міжнародних термінів контролю "аудит – огляд діяльності і операцій організації для того, щоб пересвідчитися, що вони виконуються відповідно до затверджених цілей, бюджету, правил і стандартів. Метою такого огляду є періодичне встановлення відхилень, які вимагають коригувальних дій"

[7]

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Державний фінансовий аудит» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Концепція державного фінансового аудиту та його наукова парадигма“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

  • Концепція державного фінансового аудиту та його наукова парадигма
  • Порівняльна характеристика світових систем державного фінансового аудиту

  • Розділ 2. ВИДИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ І ЙОГО МЕТОДОЛОГІЧНЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  • Аудит доцільності τα ефективності виконання бюджетних програм

  • Державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ

  • Державний фінансовий аудит органів державного сектору економіки

  • Аудит державного адміністрування

  • Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

  • Механізм здійснення державного фінансового аудиту органами ДКРС України

  • Розділ 4. АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

  • Аналітичне забезпечення аудиту доцільності використання бюджетних коштів

  • Аналітичне забезпечення аудиту ефективності використання бюджетних коштів

  • Розділ 5. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО АУДИТУ

  • Впровадження результатів державного фінансового аудиту в управлінні